logo

Перелік навчальних дисциплін вільного вибору студентів

1.Навчальна дисципліна.    Основи професійного рекламування

 

Галузь знань                                            0301 соціально-політичні науки

Напрям підготовки                                 052 «Політологія»

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки фахівця   магістр

  1. Зміст навчальної дисципліни.

Змістовий модуль 1

Теоретичні основи професійного рекламування

Тема 1

Фахове рекламування в системі політичних комунікацій

Тема 2

Структура і етапи створення політичної реклами

Тема 3

Управління фаховою рекламною кампанією

Тема 4

Психологія політичної реклами

Тема 5

Ефект тріади (реклама, пропаганда, паблік рілейшнз) у політичній практиці

 

Змістовий модуль 2

Технології фахового  рекламування

Тема 6

Особливості застосування паблісіті: світовий досвід та Україна

Тема 7

Технології маніпулювання в політичному рекламуванні

Тема 8

Ефект перформансу у політичному рекламуванні

Тема 9

Політична самореклама та її особливості

Тема 10

Маркетингові дослідження, виявлення “цільових груп” і сегментування ринку

Тема 11

Медіа-планування і медіа-маркетинг

Тема 12

Політична ідентифікація і позиціонування

  1. Вільного вибору студента
  2. Кількість годин за кожною формою проведення занять.
1 Всього годин

– аудиторні;

– позааудиторні

120

40

80

2 Види теоретичної і практичної підготовки:

– лекції;

– практичні заняття;

– самостійна робота.

 

24

16

80


  1. Викладацький склад
    .

Кандидат політичних  наук,  доцент Віннічук Ольга Василівна.

7.Структурно-логічна схема навчальної дисципліни.

 

МКР, залік
Фахове рекламування в системі політичних комунікацій

 

Структура і етапи створення політичної реклами
Управління фаховою рекламною кампанією
Психологія політичної реклами
Ефект тріади (реклама, пропаганда, паблік рілейшнз) у політичній практиці
Особливості застосування паблісіті: світовий досвід та Україна
Політична ідентифікація і позиціонування
Ефект перформансу у політичному рекламуванні
Політична самореклама та її особливості
Маркетингові дослідження, виявлення “цільових груп” і сегментування ринку
Медіа-планування і медіа-маркетинг
Технології маніпулювання в політичному рекламуванні

 8.Мета і завдання вивчення дисципліни:

Метою вивчення дисципліни є дослідження теорії та практики сучасного політичного рекламування в контексті використання політичних та комунікаційних технологій, механізмів його впливів, правил створення рекламних продуктів та способів їхньої популяризації.

Основними завданнями вивчення дисципліни “Основи професійного рекламування” є:

  • ознайомитися з концептуальними засадами професійного політичного рекламування;
  • оволодіти знаннями про стратегію, тактику і техніку проведення рекламних кампаній;
  • вивчити психологічні засади професійного рекламування;
  • дослідити особливості політичного ринку, а також складові медіа-планування та медіа-маркетингу;
  • з’ясувати сутність саморекламування та особливості його застосування в Україні.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати:

  • основні етапи становлення політичної реклами;
  • класифікацію видів та жанрів політичної реклами;
  • особливості використання та розміщення різних видів політичної реклами та підготовки рекламних текстів залежно від каналу їхнього розміщення (радіо, телебачення, друкованні та електронні ЗМІ, Інтернет).

вміти:

  • формувати тактику та стратегію політичної рекламної кампанії у ЗМІ;
  • здійснювати консультування політичних тем у політичній рекламі;
  • здійснювати експертизу та консультування політичної проблематики у ЗМІ;
  • створити імідж політика, знайти способи його втілення та популяризації;
  • розробити рекламне звернення в газеті, журналі, Інтернет-сайті, радіо, телебаченні.
  1. Методи оцінювання.

Оцінка “відмінно” ставиться за умови повних і вичерпних відповідей студента на запитання, демонстрації високого рівня теоретичної і практичної підготовки.

Оцінка “добре” виставляється за наявності несуттєвих помилок в відповідях студента.

Оцінка “задовільно” ставиться при суттєвих недоліках при формуванні відповіді на теоретичні і практичні завдання, за відсутності уміння ілюструвати прикладами основні теоретичні положення.

Оцінка “незадовільно” ставиться у тому разі, коли студент не володіє фактичним матеріалом і має низький рівень теоретичної підготовки.

 

  1. Перелік основної літератури.
  1. Бебик В. М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз. / В. М. Бебик – К., 2005. – 440 с.
  2. Бебик В. М. Політичний маркетинг і менеджмент. / В. М. Бебик – К., 2006. – 144 с.
  3. Гринберг Т. Политическая реклама: портрет лидера. / Т. Гринберг – М., 1995. – 317 с.
  4. Егорова-Гантман Е. Политическая реклама. / Е. Егорова-Гантман, К. Плешаков – М., 1999. – 240 с.
  5. Королько В. Г. Паблік рилейшнз: наукові основи, методика, практика / В. Г. Королько – К. : Скарби, 2001. – 399 с.
  6. Кошелюк М. Е. Технологии политических выборов / М. Е. Кошелюк – СПб. : Питер, 2004. – 239 с.
  7. Лебедев-Любимов А. Н. Психология рекламы / А. Н. Лебедев-Любимов – СПб. : Питер, 2009. – 384 с.
  8. Ляпина Т. Политическая реклама. / Т. Ляпина – К., 2014. – 148 с.
  9. Мальцева Н. М. Грязные избирательные технологии. Мифы и реальность. / Н. М. Мальцева – М., 2003. – 208 с.
  10. Масова комунікація: Підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов, В. А. Вергун. – К., 1997. – 216 с.
  11. Михайлова В. А.. Теорія і практика реклами. Підручник / За ред. Тулупова В. В. – СПб., 2006 – 528 с.
  12. Почепцов Г. Г. Паблік рилейшнз для професіоналів. / Г. Г. Почепцов – К., 2000. – 232 с.
  13. Почепцов Г. Г. Символы в политической рекламе / Г. Г. Почепцов – К., 1997. – 219 с.

 

************************************************************************************************

АНОТАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ПОЛІТИЧНА ІМІДЖОЛОГІЯ

Галузь знань                                            0301 соціально-політичні науки

Напрям підготовки                                 052 «Політологія»

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки фахівця   магістр

 Мета курсу: з’ясувати основні складові сучасної іміджології; засоби та інструментарій політичної іміджології; шляхи побудови, контекстний вимір політичного іміджу; становлення іміджології в Україні тощо. Формування професійно спрямованої системи знань, вмінь та навичок у сукупності й утворюють основу професіоналізму сучасного фахівця.

Предметом пропонованого  курсу «Політична іміджологія» є виявлення умов, факторів, механізмів, закономірностей формування політичного іміджу та засвоєння досвіду іміджмейкерської діяльності.

Основні завдання дисципліни:

  • висвітлити теоретико-методологічні засади іміджології;
  • ознайомити з базовими поняттями дисципліни;
  • місце іміджології в структурі сучасної системі знань;
  • засоби та основні технології формування політичного іміджу;
  • особливості формування іміджу політичної партії;
  • суть персональної іміджології;
  • становлення та розвиток іміджології в сучасній Україні;
  • застосовування технології та інструментарію іміджології для вирішення практичних завдань.
  1. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати:
  • проблеми сучасної політичної іміджології;
  • складові політичного іміджу;
  • основні функції іміджмейкерської діяльності;
  • технології формування іміджу;
  • засоби створення іміджу, стратегії та тактики формування іміджу політичної партії;
  • іміджеві характеристики політичних партій України.

уміти:

  • пояснити роль іміджу у структурі сучасного світу;
  • обґрунтовано диференціювати типи іміджів;
  • пояснити принципи формування та управління іміджем;
  • використовувати теоретичні знання для розуміння суті політичного іміджу будь-якого суб’єкта політичної діяльності;
  • розробляти іміджові стратегії.

Здобуті компетенції можна зреалізувати в роботі  політичних і громадських організацій, державних органів влади, прес-центрів, консультативних і рекламних центрів  (політичний експерт, оглядач, теоретик, консультант,  іміджмейкер, політтехнолог, PR-технолог  тощо).

  1. Зміст навчальної дисципліни «Політична іміджологія»

 

Опис навчальної дисципліни

Структура навчальної дисципліни К-ть
1 Кредит за ЕСSТ 4
2 Змістові модулі 1
3 Всього годин:

аудиторні

заудиторні

120

40

80

4 Види теоретичної і практичної підготовки:

лекції,

семінарські заняття,

самостійна робота

 

22

18

80

 

Структура залікового кредиту

Теми Лекції Семінари Самостійна

робота

1.Іміджологія як наука і навчальна дисципліна 2
2.Політична іміджелогія – система знань про закони масової комунікації 2 2
3.Типи іміджів 4 2
4. Іміджмейкінг: сутність, основні принципи 4
4. Стратегії побудови іміджів 2
5.Технології побудови та реалізації політичного іміджу (політичної партії, політичного лідера) 6 4
6.Роль мас-медіа у створенні політичного іміджу 2 2
7. Символічні моделі героїки – специфічні основи побудови іміджу політичних лідерів держав світу 2
6. Психологічні війни у формуванні політичного іміджу. Пропаганда, контрпропаганда, контрслух 2
7. Імідж держави: засоби побудови, вдосконалення, підтримки 2 2
Всього: 22 18 80

 

  1. Форма підсумкового контролю – залік
  2. Ігнатьєва Тетяна Володимирівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри політології і соціології
  1. Перелік основної літератури:
  1. Бебик В. М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз / В. М. Бебик. – К ., 2005. – 204 с.
  2. Імідж України і держав колишнього СРСР в уявленнях поляків / О. Горбанюк, В. Біалонос, Ю. Аксьонова // Соц. психологія. — 2010. — N 2. — С. 37-48.
  3. Іміджологія: навч. посіб. : для всіх спец. студ. вищ. навч. закл. / А. О. Голошубова; Одес. нац. мор. ун-т, каф. “Філософія”. — О.: Вид-во ОНМУ, 2010. — 80 с.
  4. Естетика іміджмейкінгу: монографія / Н. В. Барна, С. І. Уланова; Відкритий міжнар. ун-т розв. людини “Україна”. — К., 2010. — 200 с.
  5. ЗМІ та імідж політиків: Моногр. / О.М. Холод; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т журналістики. — К., 2004. — 343 с.
  6. Куліш А.П. Практика ПР по-українському. – К., 2005. – 290 с.
  7. Политическая имиджелогия: Монография / Под общ. науч. ред. Л. Г. Лаптева, Е. А. Петровой. – М., 2006. – 391 с.
  8. Политическая имиджелогия / Под ред. А. А.Деркача, Е. Б. Перелыгиной и др. — М.: Аспект Пресс, 2006. – 400 с.
  9. Почепцов Г. Г. Имиджелогия / Г. Г. Почепцов. – М., 2000 – 291 с.
  10. Почепцов Г. Г. Информационно-политические технологии / Г. Г. Почепцов. – М., 2003. – 421 с.
  11. Ушакова Н. В. Имиджелогия: Учебное пособие Н. В. Ушакова, А. Ф. Стрижова. – М.: Дашков и К, 2011. – 254 с.
  12. Тітаренко Т.В. Імідж України в Росії на початку ХХІ століття / Т.В. Тітаренко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). – К., 2011. – Випуск 101 . Частина 2.– С.180-190.

*************************************************************************************************

Анотація навчальної дисципліни

“Сучасний політичний процес”

Галузь знань                                            0301 соціально-політичні науки

Напрям підготовки                                 052 «Політологія»

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки фахівця   магістр

  1. Метою викладання навчальної дисципліни «Сучасний політичний процес» є дати студентам уявлення про сучасний політичний процес, формувати уміння користуватися документами які відображають зміст політичного процесу сучасності, виявляти свої здібності, сприяти розвитку їх мислення.

 

  1. Основними завданнями вивчення є:

-познайомити студентів із особливостями сучасної політичної структури світу;

– познайомлення студентів із проблемами світової політики та проблемами  їх вирішення;

– вивченням політичної системи світу, її структури, процесів.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати:

основи міжнародної поличної діяльності країн та міжнародних органі­зацій, їх вплив на розвиток сучасного політичного процесу та політики;

–    методологію аналізу геополітики і сучасного політичного процесу;

–    основні напрямки впливу геополітики на забезпечення безпеки в світі.

    уміти:

–  творчо застосовувати отримані знання та навички в своїй професійній діяльності;

– самостійно аналізувати і давати оцінку фактам сучасного політичного розвитку.

  1. Зміст навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1.

Особливості політичної структури сучасного світу.

Тема1.Розвиток світової політики як навчальної дисципліни

Тема2 Глобалізація світу у контексті сучасного політичного процесу в кінці ХХ – початку ХХІ століття

Тема 3. Зміни системи міжнародних відносин і політичної структури світу в кінці ХХ – початку ХХІ століття

Тема 4. Інтеграція і демократизація  світу як тенденції сучасного етапу його розвитку.

Змістовий модуль2

Головні проблеми і аспекти світової політики

Тема 1. Проблеми безпеки і контролю над озброєнням.

Тема 2. Конфлікти у сучасному світі. Проблеми демографії та екології

Тема 3.Нові виміри  сучасних міжнародних відносин у світовій політиці

Тема 4. Регулювання сучасних політичних процесів у світі

 

4.Обсяг навчальної дисципліни 120/4кредити ECTS

Аудиторних -40

Самостійна робота – 80

 

5.Форма підсумкового контролю – екзамен.

6.Інформація про викладача: Вонсович Сергій Геннадійович – доктор політичних наук, доцент.

7.Перелік основної літератури:

 

  1. Амитаи Этциони От империи к сообществу: новый подход к международным отношениям / Пер, с англ. под ред. В.Л. Иноземцева. -М.: Ладомир, 2004. – 384 с.
  2. Гантінгтон Семюел П.  Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку ./Переклад з англійсь­кої Наталії Климчук. — Львів: Кальварія, 2006. — 474 с.
  3. Глобалізація світового господарства: геопросторовий вимір : монографія / [О. О. Любівцева та ін.]. – К. : Київ. ун-т, 2010. – 160 с.
  4. Лінецький Л. М. Деякі питання участі України у глобалізованому міжнародному світі / Л. М. Лінецький // Сучасний політичний процес: стан та перспективи розвитку : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (XXVI Харк. політол. читання). – Х., 2013. – С. 84–86.
  5. Нартов Н.А. Геополитика: Учебник для вузов / Под ред. проф. В Й. Староверова. — 2-е изд., перераб. и доп. — М : ЮНИТИ-ДАНА, Единство, 2002.- 439 с
  6. Проблемимодернізації політичних систем сучасності : монографія / за заг. ред.: Л. М. Герасіної, О. Г. Данильяна. – Х. : Право, 2008. – 320 с.
  7. Герасіна Л. М.Розвитку міжнародних політичних відносин за умов глобальної реконструкції світу / Л. М. Герасіна // Вісник Національного університету “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого”. Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. – Х., 2013. – № 4. – С. 88–98.
  8. Марченко М. Н.Государство и право в условиях глобализации / М. Н. Марченко. – М. : Проспект, 2011. – 400 с.
  9. Міжнародні відносини та світова політика : підручник / В. Манжола, В. Крушинський, С. Галака та ін. – К. : Київський ун-т, 2010. – 863 с.
  10. Стеценко С. Г.Глобалізація та право: національний вимір : монографія / С. Г. Стеценко, Л. О. Васечко. – К. : Атіка, 2012. – 132 с.
  11. Фукуяма Ф. Конец истории?//Вопросы философии. 1990. № 3. С. 134-148.

********************************************************************************************

Міжнародні конфлікти: теорія і практика аналізу

 

Галузь знань                                                0301 соціально-політичні науки

 

Напрям підготовки                                052 «Політологія»

        Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки фахівця         магістер

  1. Зміст навчальної дисципліни.

 

Тема 1. Вступ до курсу

Проблема наукового визначення міжнародного конфлікту. Значення і завдання міжнародної конфліктології. Об’єкт і предмет МК. Війна, міжнародна криза, міжнародний конфлікт: етимологія. Напрями дослідження МК. Особливості сучасних міжнародних конфліктів. Функції міжнародного конфлікту. Фази міжнародного конфлікту: латентна (нульова); ініціація («відкриття»); ескалація; закріплення; деескалація; врегулювання або вирішення; постконфліктне будівництво та примирення.

 

Тема 2. Типологія міжнародних конфліктів

Системи критеріїв для типології сучасних міжнародних конфліктів. Критерії класифікації міжнародних конфліктів. Теоретичні та методологічні основи типології конфліктів. Методологічні підвалини вивчення курсу. Історіографія: вітчизняна та зарубіжна.

 

Тема 3. Міжнародні економічні конфлікти в паливно-енергетичній сфері.

Нафтовий чинник світової політики. Паливно-енергетичний комплекс США – проблеми безпеки. Тенденції і проблеми світового газозабезпечення. Російсько-білоруський енергетичний конфлікт. Газовий конфлікт між Україною і Росією 2005 – 2006 рр. історичний контекст розвитку нафтової промисловості. Новітні тенденції розвитку нафтової промисловості у дзеркалі міжнародних відносин. Особливості розвитку вугільної промисловості світу. Інформаційна безпека управління нафтовим комплексом США. Пріоритети ліквідації інформаційних інцидентів в нафтовій сфері. Довгострокові перспективи світової енергетики.

 

Тема 4. Торгівельні війни сучасності.

Торгівельні війни як інструмент досягнення геополітичних цілей. Діяльність міжнародних торгівельних організацій в контексті вирішення проблем торгівельних війн. Торгівельні війни в сучасному світі. Сучасні методи виходу з конфліктного протистояння. Причини та наслідки «м’ясної війни» 1999 р. Причини та наслідки «бананової війни» 1999 р. Причини та наслідки «стальної війни» 1999 р. Причини та наслідки «текстильної війни» 2007 р. Торгівельна війна між Росією і Україною. Російсько-білоруське протистояння. Торгівельна війна між Росією і Грузією. Конфлікти між США та ЄС.

 

 

Тема 5. Міжнародні демографічні конфлікти.

Демографічні проблеми людства. Історичні передумови формування сучасних міграційних процесів в Україні. Демографічна ситуація в Україні. Вплив структур міграції на соціально-демографічні конфлікти. Вплив міграції на соціально-культурний розвиток суспільства. Історичне формування і поширення нелегальної міграції у світі. Історичне формування міжнародної інтелектуальної міграції. Особливості впливу міжнародної інтелектуальної міграції на демографічну ситуацію у світі.вплив глобалізації та світових проблем людства на міграцію населення. Динаміка міграційних процесів в Україні.

 

Тема 6. Управління міжнародним конфліктом

Принципи і методи управління міжнародними конфліктами. Структурні методи управління міжнародними конфліктами. Сутність управління міжнародним конфліктом і його діагностика. Поняття «управління конфліктом». Процес діагностики МК. Картографічний аналіз МК. Зміст процесу управління міжнародними конфліктами (прогнозування, попередження і стимулювання, регулювання, розв’язання). Технології регулювання МК (інформаційні, комунікативні, соціально-психологічні, організаційні). Модель прийняття науково обґрунтованого рішення з управління МК. Алгоритм управління МК. Переваги та недоліки превентивної дипломатії. Гуманітарна інтервенція в сучасних конфліктах.

 

  1. Вибіркова.
  2. Термін вивчення V семестр.
  3. Кількість годин за кожною формою проведення занять.
2 Види теоретичної і практичної підготовки:

– лекції;

– практичні заняття;

– індивідуальна робота;

– самостійна робота.

 

20

18

60

 

  1. Викладацький склад.

Кандидат соціологічних наук, доцент кафедр політології і соціології –               Білецька Т. В.

7.Структурно-логічна схема навчальної дисципліни.

Структурно-логічна схема навчальної дисципліни:

Міжнародні конфлікти: методологія аналізу

Теоретичні аспекти конфліктології; Характеристика міжнародних конфліктів;Методи вирішення міжнародних конфліктів
Самостійна робота
ІНДЗ
МКР
Екзамен


Метою викладання навчальної дисципліни
є ознайомлення студентів із природою і особливостями політичних і міжнародних конфліктів сучасності, аналіз теоретичних і практичних підходів щодо міжнародних і політичних конфліктів, шляхів їх вирішення, а також з’ясування ролі держави, міжнародних урядових і неурядових організацій у цих процесах.8.Мета і завдання вивчення дисципліни:

           Завдання навчальної дисципліни : Вивчення даного навчального курсу зорієнтовано на студентів, які спеціалізуються в області історії та політології, з метою формування у них навичок наукового дослідження міжнародних конфліктів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

знати:

  • основні поняття та категорії конфліктології, критерії класифікації і види конфліктів;
  • критично оцінювати основні теоретичні концепції і школи, які здійснюють аналіз конфлікту як соціального явища;
  • природу, особливості розгортання міжнародних і політичних конфліктів;
  • елементи внутрішнього та зовнішнього впливу на конфліктні ситуації;
  • теорії механізмів виникнення міжнародних і політичних конфліктів, методи їх діагностики та аналізу;
  • аналізувати сучасні міжнародні і політичні конфлікти;
  • визначати основні методи та форми управління конфліктами.

уміти:

  • застосовувати теоретичні знання до аналізу міжнародних і політичних конфліктів;
  • діагностувати і аналізувати міжнародні і політичні конфлікти з визначенням основних конфліктогених понять;
  • визначати етапи регулювання конфліктів;
  • оцінювати доцільність і ефективність використання різних переговорних і посередницьких процедур у процесах розв’язання конфліктів;
  • застосовувати на практиці теоретичні знання по врегулюванню конфліктів не лише в сфері політики, а й в інших сферах суспільного життя;
  1. Методи викладання дисципліни.
  • Лекції для ознайомлення з основними теоретичними положеннями комплексного аналізу;
  • Практичні заняття для вироблення навичок застосування теоретичних знань для розв’язування задач комплексного аналізу;
  • Самостійна робота з опрацювання окремих питань теоретичного характеру, виконання домашніх завдань, підготовка до контрольних заходів тощо;
  • Індивідуальні навчально-дослідні завдання для виконання творчої роботи щодо застосування знань з комплексного аналізу, розв’язування задач якісного та кількісного характеру тощо.
  1. Методи оцінювання.

Оцінка “відмінно” ставиться за умови повних і вичерпних відповідей студента на запитання, демонстрації високого рівня теоретичної і практичної підготовки.

Оцінка “добре” виставляється за наявності несуттєвих помилок в відповідях студента.

Оцінка “задовільно” ставиться при суттєвих недоліках при формуванні відповіді на теоретичні і практичні завдання, за відсутності уміння ілюструвати прикладами основні теоретичні положення.

Оцінка “незадовільно” ставиться у тому разі, коли студент не володіє фактичним матеріалом і має низький рівень теоретичної підготовки.

Форма підсумкового контролю: Екзамен

  1. Перелік основної літератури
  2. Анцупов А.Я., Баклановский С. В. Конфликтология в схемах и комментариях.- С-Пб.: Питер, 2007. – 288с.
  3. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология: Учеб. Пособие для вузов.- Харьков: Ун-т внутр. Дел, 1997.- 356 с.
  4. Барышников Д.Н. Конфликты и мировая политика. – М.: Восток-Запад, 2008.- 630 с.
  5. Білецька Т. В. Політична конфліктологія: Навчально-методичний посібник. – (Рекомендовано Міністерством освіти та науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (1,4/18 – Г – 1296 від 01.12.2006 р.). – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет редакційно-видавничий відділ, 2007.- 78 с.
  6. Білецька Т. В. Еволюція поглядів на соціально-політичні конфлікти (історико-методологічний аналіз) // Соціальні виміри суспільства. – К.: Інститут соціології НАН України. – 2006. –  Вип.9.- с.194-203. – 335 с.
  7. Білецька Т. В.Про творчу силу соціальних конфліктів (за матеріалами концепції Р. Дарендорфа) // Вісник Кам’янець-Подільського державного університету. Історичні науки. – Кам’янець-Подільський, 2006.-Випуск 1.- 440 с. -С. 417-428.
  8. Білецька Т. Сучасний соціально-політичний конфлікт: аналіз поняття // Соціальні виміри суспільства. Випуск 11.- К.: Інститут соціології НАН України, 2008.- с.181-191.
  9. Білецька Т. В. Специфіка соціально-політичних конфліктів в умовах стабільних і трансформаційних суспільств // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів, докторантів, аспірантів, присвяченої 90-річчю Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. – Випуск 7. У 5-ти томах. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2008.- Т.І.- с. 3-4.
  10. Білецька Т. В. Теоретичні аспекти аналізу соціальних конфліктів в умовах глобалізаційних перетворень // Вісник ОНУ. Серія “Соціологія і політичні науки”, Том.19. вип.1 (20). – Одеса: Астропринт, 2014. – С. 47 -54.
  11. Білецька Т. В. Особливості характеру соціально-політичних конфліктів в умовах постсоціалістичних трансформацій // Збірник матеріалів науково-теоретичної конференції.- Кам’янець-Подільський: КПНУ імені Івана Огієнка, 2012.- С.9-14.
  12. Билецкая Т. Социально-политический конфликт в украинском обществе. Факторы возникновения и особенности проявления в условиях трансформационых преобразований.- Saarbrücken: LAPLAMBERTAcademicPublishing, 2011. — 222c.
  13. Гаджиев К.С. О природе конфликтов в современном мире // Вопросы философии.- 1997.-№ 6.- С.3-25.
  14. Глобальные конфликты нового и новейшего времени. Учебное пособие / Под ред. Н.В. Паниной. –М.: 2005. – 117с.
  15. Дериглазова Л.В. Конфликты в международных отношениях: Учебное пособие. Томск: Изд-во Том. ун-та, 2005. – 256 с.
  16. Ибраева Галия. СМИ в военно-политических конфликтах ХХ века. – http://psyfactor.org/lib/infowar3.htm.
  17. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт. Очерки политики свободы. – М.: РПЭ, 2002. – 288 с.
  18. Международные отношения: теории, конфликты, движения, организации: учеб. пособие под ред. П. А. Цыганкова.- М.: Альфа-М, 2009.-450с.
  19. Нагаєв В.М. Конфліктологія: курс лекцій (модульний варіант): Навчальний посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2004.- 198 с.
  20. Международные конфликты и их особенности на рубеже ХХ1 века // Международные отношения: Социологические подходы.- М., 1998.- С. 243-251.
  21. Міжнародні конфлікти: причини, сутність і шляхи розв’язання. Проблеми національної і міжнародної безпеки: зміст та співвідношення // Мадиссон В.В., Шахов В.А. Політологія міжнародних відносин: Навч. посібник.- К., 1997.-С. 90-106.

Мова викладання. Українська.

 

 

  • **************************************************************************************************************************************************************************************
  • БАКАЛАВР ІІІ семестр
  • ПОЛІТИЧНА ЕТИКА
  • Галузь знань                                            0301 соціально-політичні науки

    Напрям підготовки                                 052 «Політологія»

    Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки фахівця бакалавр

    Політична етика – це дисципліна, предметом якої виступають закономірності зародження, динаміка і сутність етичних викликів сучасного світу політики, з’ясування ролі етики й моралі в даних проблемах.

    Метою дисципліни є формування у студентів-політологів високої професійно етичної політичної культури, цілісного уявлення про політичну етику як самостійну науково-практичну дисципліну. Курс «Політична етика» повинен навчити тому, як використовувати теоретичні етико-філософські методи й розробки у вирішенні конкретних політичних питань суспільства і громади.

    Згідно з освітньо-кваліфікаційними вимогами до випускників курс «Політична етика» повинен підготувати студентів до практичного застосування етичних знань в галузі аналізу сучасних моральних проблем у соціально-політичних процесах.

    Завдання дисципліни полягає у тому, щоб:

    • навчити студентів виявляти моральні проблеми політичного життя;
    • виробити навички соціально-етичного аналізу;
    • розкрити основні етапи формування політичної етики, її зв’язок із загальнолюдськими цінностями;
    • вивчити історично типові соціально-етичні колізії і їх класичні теоретичні інтерпретації;
    • роль політичної етики в сучасному глобалізаційному політичному світі.

    Після завершення курсу „Політична етика” студенти повинні знати:

    • об’єкт, предмет, методи курсу;
    • понятійно-категоріальний апарат курсу;
    • напрямки досліджень науковцями етики сучасного політичного світу;
    • історичні типи політичної етики і її основні концепції;
    • структуру політичної етики;
    • її зв’язок із політичною та історичною реальністю;
    • роль етики й моралі в сучасних політичних процесах державного управління, державного будівництва та місцевого самоврядування;

    Студенти повинні вміти:

    • оперувати основними поняттями і категоріями;
    • пояснювати суть основних функцій „Політичної етики” та їх взаємодію;
    • охарактеризувати зв’язки дисципліни „Політична етика” з іншими науками;
    • розрізняти особливості політичної етики сучасних суспільств й держав;
    • розуміти дискусійні проблеми політичної етики;
    • застосовувати знання в аналізі сучасних політичних доктрин і концепцій;
    • аналізувати вчинки політичних діячів з морально-етичної точки зору;
    • формулювати етичні вимоги до влади.

    Зміст і структура навчальної дисципліни

     

    Назви змістових модулів і тем

     

    Модуль 1
    Змістовий модуль 1. Теоретико-праксеологічні засади курсу

    „Політична етика” (теми)

    Тема 1. Поняття політичної етики
    Тема 2. Вступ до курсу «Політична етика»
    Тема 3. Політико-правові засади політичної етики
    Тема 4. Базові засади формування політичної етики.
    Тема 5. Політика і мораль: основні аспекти взаємодії.
    Тема 6. Особливості реалізації політичної етики
    Тема 7. Моральні засади формування політичної етики
    Тема 8. Класичне й сучасне розуміння політичної етики
    Тема 9. Професійна етика журналістів
    Тема 10. Регулювання етики поведінки державних службовців: зарубіжний досвід
    Тема 11. Парламентська етика
    Тема 12. Зарубіжний і вітчизняний досвід політичної етики
    Тема 13. Зарубіжний досвід парламентської етики
    Тема 14. Етика міжнародних відносин
    Тема 15. Мистецтво ведення політичної дискусії
    Модуль 2
    ІНДЗ
    Модуль 3
    Самостійна робота

    На вивчення навчальної дисципліни відводиться:

    Загальний обсяг годин – 90 годин / 3 кредити ECTS;

    Обсяг аудиторних годин – 36 годин, з яких 22години становлять лекційні заняття і 14 годин семінарські заняття.

    Формою підсумкового контролю успішності навчання є Екзамен

    Викладацький склад: кандидат філософських наук, асистент кафедри політології і соціології Чабанов В. Г.

    Основна література:

    Рудакевич М. Етика державних службовців: монографія – К.: Вид-во НАДУ, 2003. – 360 с

    Рудакевич М.І. Етика державної служби (зарубіжний досвід): Моногрвфія. – К.: Ультра, 2002. – 109 с.

    Василевська Т. Е. Особистісні виміри етики державного службовця : монографія / Т. Е. Василевська. – К. : НАДУ, 2008. – 336 с.

    Бакштановский В.И., Согомонов Ю.В. Введение в прикладную этику / Монография / Тюмень: НИИ прикладной этики ТюмГНГУ, 2006.

    Бушанський В. Естетика політичної влади: Монографія. – К.: Парапан, 2009. – 360 с.

    Василевська Т. Е. Етика державних службовців і запобігання конфлікту інтересів : навч.- метод. матеріали / Т. Е. Василевська ; уклад. О. М. Руденко. – К. : НАДУ, 2013. – 76 с.

    Аболіна Т. Г., Нападиста В. Г., Рихліцька О. Д. та ін. Прикладна етика. Навч. посіб./ За наук. ред. Панченко В. І. – К.: «Центр учбової літератури», 2012. – 392 с

    Політична етика – виклик соціально-політичної кризи // Аболіна Т.Г., Нападиста В.Г., Рихліцька О.Д та ін. Прикладна етика. Навчальний посібник / За наук. ред. Панченко В.І. – К.: «Центр учбової літератури», 2012. – С. 174 – 180.

    Сутор Б. Малая политическая этика // Политическая и экономическая этика. — М.: Гранд, ФАИР-пресс, 2001. – 392 с.

    Сутор Б. Политическая этика. // Полис. – 1993. – № 1.

    Абеляр П. Этика, или познай самого себя. – режим доступу: http://www.courier.com.ru/humanities/html/753.htm.

    Гартман Н. Этика . – режим доступу: http://kirsoft.com.ru/freedom/KSNews_353.htm

    Гусейнов А.А. Мораль и разум. – режим доступу: http://filosof.historic.ru/books/item/

    Гусейнов А.А. Этика и мораль в современном мире.- режим доступу: http://ethics.iph.ras.ru/em/em1/1.html

    Етнополітична культура в Україні: реалії та виклики часу. — К.: ІПіЕНД імені І.Ф. Кураса НАН України, 2010. – 431 с.- режим доступу: http://www.ipiend.gov.ua/img/monograph/file/etnopolit_129.pdf

  • ****************************************************************************************

Політика і суспільство

Галузь знань                                                0301 соціально-політичні науки

 

Напрям підготовки                              052 «Політологія»

        Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки фахівця         бакалавр

  1. Зміст навчальної дисципліни.

 Політичне життя як соціальне явище. Суб’єкти політики.

Зв’язок політики з усіма приватними і суспільними сферами людської діяльності, її роль як «вектора» виробництва і відтворювання суспільства, специфіка політичних явищ в загально соціологічному контексті. Багатоаспектність політики як складного соціального феномена. Характеристика основних аспектів прояву політики.

Розуміння політики як публічної діяльності по управлінню. Зв’язок політики з державною владою, боротьбою за неї. Державний аспект політики як концентрований вираз макросоціальних інтересів, винесених на рівень публічного обговорення і регулювання. Тотальність державного аспекту політики в умовах пригніченого громадянського суспільства.

Політика як відношення між взаємодіючими соціальними групами, прагнучими реалізувати інтереси, які зачіпають положення інших груп в суспільстві.

Політика як організація публічної діяльності по досягненню конкретних соціальних цілей.

Політика як соціальний інститут, покликаний регулювати соціальні взаємодії публічними методами на користь конкретних соціальних груп.

Влада як соціальне відношення: соціологічні підходи до вивчення

Влада як центральний елемент організованого суспільства. Біологічні і символічні витоки соціальної влади. Соціальні нерівності і влада.

Специфіка концепцій «сили» в розумінні влади. Н. Макіавеллі, Т. Гоббс про могутність як здібності добитися підкорення через альтернативи покарання. Могутність як результат економічного панування і експлуатації (К. Маркс). Воля до влади як результат соціального придушення біопсихічних інстинктів індивіда (З. Фрейд, Ф. Ніцше).

Концепції «інтересу» про природну розсудливість людини і визначення альтернативи вигоди. Варіант «суспільного договору» в інтерпретації влади (Ж.-Ж. Руссо, Дж. Локк і ін.).  Влада як механізм захисту результатів «конкуренції інтересів» (А. Сміт, Р. Спенсер).

Концепції «ціннісної згоди» в інтерпретації влади (Р. Гегель, Т. Парсонс, М. Фуко). Механізми досягнення ціннісної згоди. Погляди на владу у соціологічній концепції М.Вебера. Соціологічна інтерпретація влади як міжособового відношення (Р. Ласуелл).

Характеристика основних рівнів прояву влади. Роль мікро рівня владних відносин у формуванні політичного процесу.

 

Особливості і структура політичного простору. Стратифікація політичного простору

Внесок П. Сорокіна, П. Бурдьє в розуміння феномена соціального простору. Політичний простір як продукт соціально-політичних взаємодій, рухома сукупність соціально-політичних практик і їх значень. Основні характеристики політичного простору: протяжність, структурованість, ентропія, дистанції і інтенсивність соціально-політичних зв’язків. Визначення позиції в політичному просторі. Роль основних ресурсів впливу у формуванні позиції..

Характеристика рівнів прояву політичного простору. Особливості глобального рівня, макро-, мезо-, мікро- рівнів в представленні політичних інтересів. Зростання взаємозалежності рівнів в сучасному світі. Вплив активного соціального середовища мікро рівня на визначення характеру відносин в політичному просторі. Політична організація як віддзеркалення міри структурованості політичного простору. Фактори, що сприяють стійкому функціонуванню політичної організації. Принципи актуалізації функцій організації.  Виявлення системних факторів нестійкості політичної організації.

Активізація нових соціальних рухів як соціальна протидія посиленню правлячих класів. Використовування методу case-study у вивченні процесу.

Розвиток владних відносин в суспільствах Східної Європи і України, що трансформуються. Трансформація правлячого класу, формування поза елітних груп. Реальність і перспективи владних нерівностей в сучасному українському суспільстві.

Електоральна поведінка: особливості, специфіка.

Особливості різних підходів до визначення поняття «електоральна поведінка». Типологізація електоральної поведінки: моделі «залежного виборця», «раціонального виборця», «когнітивна модель виборця».  Поняття політичної поведінки, дії, електоральної активності. Характеристика системи політичної дії по М. Веберу. Фактори політичності соціальної дії.

Типологія політичної поведінки по критерію участі в політичному житті     (Р. Алмонд), перспективи її використання. Відношення до влади як системоутворюючий фактор політичної поведінки: моделі «підкорення» і «інтересу». Показники відношення особи до влади, мотивація участі як наслідок відношення. Типологічна матриця політичної поведінки.

Феномен політичного відчуження. Структурні і психологічні мотиви відчуження. Політичне відчуження мас в умовах авторитарної політичної системи. Явище «імітації активності», його витоки. Характеристика мотивів політичної пасивності особи. Форми і рівні політичної участі: партійно-ідентифікаційна модель політичного вибору: особливості факторів участі, установок. Особливості соціологічної моделі вибору.

Проблеми масової політичної поведінки, політичної участі і вибору в сучасній Україні.

 

Політична стабільність. Поняття про соціальне партнерство.

Поняття груп інтересів. Їх соціальні функції в політичному просторі. А. Бентлі про потенційні і зацікавлені групи. Співвідношення понять групи інтересів, групи тиску, лобі. Типи зацікавлених груп: соцієтальні, інституційні групи, асоціації.

Моделі групової політики: особливості плюралістичної, корпоративістської моделей, моделі «нових правих». Механізми впливу груп інтересів: політична культура, інституційна структура, природа партійної системи, природа і стиль публічної політики. Фактори лідерства, популярності, популізму. Ресурси впливу.

 

Громадянське суспільство і держава. Адміністративно-територіальне державне управління: соціально-політичні моделі.

 Громадянське суспільство і його співвідношення з державою. Соціально-політична роль держави. Особливості політичної думки на проблему громадянського суспільства. Функції громадянського суспільства і держави. Поділ соціально-політичного простору між цими суб’єктами. Особливості реалізації основних функцій громадянського суспільства: інтегративної, інструментальної, дистрибутивної, регулятивної, комунікативної.

Основні типи місцевого управління. Обставини, що впливають на взаємодію суб’єктів регіональної політики. Особливості політики централізації. Аналіз факторів, що визначають вплив держави в регіональну політику. Структура державного регіонального управління. Концепції оптимального прийняття рішень в ситуації управління регіонами з центру: рівноваги і регульованої рівноваги, оптимальності по Парето, принцип гарантованого результату, сценарій     й попереджень, управління при недостатньому знанні центром параметрів нижнього рівня, концепція корпоративного прийняття рішень.

 

Соціальні рухи, організації і політичні партії. Соціально-політична діяльність трудового колективу.

Зростання організаційного фактора в історії і об’єктивна необхідність появи партій на соціально-політичній арені. Зміни функціонального вигляду партії. М. Вебер про партію як аристократичного угрупування. Поняття сучасної партії (М. Дюверже, Л. Кермон). Соціологічні традиції у вивченні політичних партій. Організаційні закономірності в розвитку політичної партії. Р. Міхельс про соціальні наслідки «залізного закону олігархії». Партійні маси і вожді.

Типології політичних партій по критеріях: організації, місця в структурі влади, ідеологічного вигляду. Структурна і функціональна характеристики кадрових і масових партій (М. Дюверже). Механізми взаємодії кадрових і масових партій в сучасному суспільстві. Характеристика ідеологічних, прагматичних і харизматичних партій. Поняття партійної системи, типи партійних систем. Загальна характеристика партійної структури політичного простору сучасної України. Інституціоналізація партії як віддзеркалення її зрілості як політичної сили. Значення інстититуалізації в демократичному процесі.

 

Політична культура, поняття, специфіка

Культурний фактор політики і влади. Теорії національного характеру в поясненні специфіки політичних систем. С. Хантінгтон про три хвилі демократизації. Особливості другої і третьої хвиль. Обмеженість інституційного підходу в розумінні процесів соціально-політичної модернізації і політичного розвитку. Культурний фактор політичних змін.

Соціологічні інтерпретації політичної культури: «базисна» модель Р. Алмонда, «модель взаємин» Л. Паю, політична культура як політична система, символічний підхід. Характеристика когнітивних, афектних, аксіологічних, праксіологічних компонентів політичної культури. Соціологічна задача виділення ядерних і периферійних компонентів політичної культури. «Генотип» як віддзеркалення національної специфіки політичної культури.

Особливості політичної культури сучасного українського суспільства і можливості демократичного розвитку.

Форми прояву і вивчення масової політичної свідомості

Політизування свідомості мас в переломні моменти історичного розвитку. Роль мас в історичному процесі. Проблема мас в соціально-політичній думці. «Аристократичні» теорії мас. Соціальні джерела і основні цілі масових дій. Характеристика маси як натовпу (Лєбон), як публіки (Тард). Масовизація суспільства в ХХ столітті як загроза демократії і свободі. Концепція масових рухів і авторитарної особи (Е. Фромм,   Т. Адорно). Характеристика маси як «мовчазної більшості». Достоїнства і гносеологічні обмеження підходів.

Особливості масової політичної свідомості. Ф. Паркін про закономірності формування масової свідомості. Структура масової свідомості. Політичні диспозиції, спрямованість свідомості, політична ідентичність. А. Грамші про роль стереотипів, міфів і фрагментованого знання у функціонуванні масової політичної свідомості. Ідентифікаційні, регулюючі, компенсаторні функції політичних стереотипів. Міф як еманація системи цінностей, що забезпечує перехід з однієї ідеології в іншу. Характеристики міфів: опора на віру і авторитети; групове нав’язування, ірраціональність, неподатливість до верифікації, сильна дія на політичні відносини. Громадська думка в структурі політичної свідомості.

Політична ментальність

Політична ментальність в ракурсі соціологічного аналізу. Особливості інтерпретації поняття ментальності стосовно сфери політики Структурні компоненти ідеологій як складові політичної ментальності. Аналіз різних підходів до вивчення ідеологій. Особливості бихевіористського підходу.

Поняття про  політичні установки і цінності. Емпіричні дослідження політичних установок і цінностей. Аналіз концепцій американських науковців початку 60-х років. Особливості концепцій Ф. Конверса, А. Кэмпбелла і інших.

Психологічний базис політичних ідеологій. Теорії «авторитарної особи»      Т. Адорно. Аналіз різних підходів до авторитаризму як прояву сутнісних характеристик мислення як лівого, так і правого політичного спектру, як ідеології в цілому. Концепція догматизму М. Рокича. Політичне мислення і механізми переваг. Дослідження Стімсона, теорія когнітивних можливостей індивідів. Сучасні підходи до проблеми політичного мислення, робота Ш. Розенберга «Значення, ідеологія і політика».

Дослідження сучасної української політичної ментальності. Аналіз емпіричних підходів до вивчення даної проблеми. Особливості методів кількісного і якісного аналізів.

  1. Вибіркова.
  2. Термін вивчення 4 семестр.
  3. Кількість годин за кожною формою проведення занять.
2 Види теоретичної і практичної підготовки:

– лекції;

– практичні заняття;

– індивідуальна робота;

– самостійна робота.

 

20

20

80

Форма підсумкового контролю Екзамен

  1. Викладацький склад.

Кандидат соціологічних наук, доцент кафедр політології і соціології –               Білецька Т. В.

7.Структурно-логічна схема навчальної дисципліни.

Структурно-логічна схема навчальної дисципліни:

Особистість і політика
Теоретичні аспекти  вивчення політики; Соціально-політичні процеси у суспільстві; Соціальні групи в політиці.
Самостійна робота
ІНДЗ
МКР
Екзамен

 

8.Мета і завдання вивчення дисципліни:

Мета викладання навчальної дисципліни полягає в одержанні студентами теоретичних знань про закони взаємодії усіх структур і сфер життєдіяльності суспільства з політикою, соціально-політичні потреби, інтереси, діяльність особистостей, соціальних груп, етносів, народів, їх організацій, рухів, інститутів.

Важливе місце в контексті вивчення даного курсу полягає у розгляді нових тенденцій і форм, що проявилися в соціально-політичному світі сучасності, а також на цьому фоні – особливостей і тенденцій соціально-політичної трансформації українського суспільства.

Завдання навчальної дисципліни: є формування засад дослідницької методології у вивченні конкретних проблем функціонування і розвитку сучасного політичного простору.

Основні завдання курсу: в рамках курсу розглядаються як фундаментально-теоретичні, так і прикладні питання, пов’язані з політичною поведінкою різних соціальних груп сучасних суспільств.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен

ЗНАТИ:

  • теоретико-методологічні основи соціально-політичного дискурсу;
  • володіти категоріями, поняттями й закономірностями політичної науки;
  • сутність найважливіших політичних феноменів: політики, політичної влади, лідерства, політичної системи і режиму, держави, ідеології, політичної культури та поведінки, політичних технологій тощо;
  • систему соціальних та політичних інститутів сучасності, що складають структурно-функціональний формат політичного буття;
  • природу, форми й динаміку різноманітних соціально-політичних процесів, їх типологію, масштаби й наслідки;
  • визначати теоретичні, духовні, прикладні та інструментальні компоненти соціально-політичного знання;

ВМІТИ:

  • аналізувати владу як складову політики й засіб управління соціальними процесами;
  • орієнтуватися в проблемах легітимності, горизонтального й вертикального розподілу влади;
  • характеризувати сутність держави, соціально-політичного життя, розрізняти політичні відносини і процеси, суб’єкти і об’єкти політики;
  • аналізувати соціально-політичні процеси
  • опанувати навички політичної культури, вміння застосовувати політичні знання у професійній і громадській діяльності.

 

  1. Методи викладання дисципліни.
  • Лекції для ознайомлення з основними теоретичними положеннями комплексного аналізу;
  • Практичні заняття для вироблення навичок застосування теоретичних знань для розв’язування задач комплексного аналізу;
  • Самостійна робота з опрацювання окремих питань теоретичного характеру, виконання домашніх завдань, підготовка до контрольних заходів тощо;
  • Індивідуальні навчально-дослідні завдання для виконання творчої роботи щодо застосування знань з комплексного аналізу, розв’язування задач якісного та кількісного характеру тощо.
  1. Методи оцінювання.

 

Оцінка “відмінно” ставиться за умови повних і вичерпних відповідей студента на запитання, демонстрації високого рівня теоретичної і практичної підготовки.

Оцінка “добре” виставляється за наявності несуттєвих помилок в відповідях студента.

Оцінка “задовільно” ставиться при суттєвих недоліках при формуванні відповіді на теоретичні і практичні завдання, за відсутності уміння ілюструвати прикладами основні теоретичні положення.

Оцінка “незадовільно” ставиться у тому разі, коли студент не володіє фактичним матеріалом і має низький рівень теоретичної підготовки.

  1. Перелік основної літератури
  2. Алексеева Т.А. Современные политические теории.- М., 2000.
  3. Амелин В.Н. Социология политики.- М., 1992
  4. Арон Р. Этапы развития социологической мысли. М., 1993.
  5. Арон Р. Поколение на стыке веков: Дюркгейм, Парето, Вебер // Полис, 1993 № 2.
  6. Вебер М. Избранные произведения. СпБ., 1990, с.345-414, с.602-643.
  7. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. М., 1997.
  8. Дарендорф Р. Дорога к свободе // Вопросы философии. – 1990.- № 9.
  9. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт: очерк политики свободы. М., 2002.
  10. Козер Л. Функции социального конфликта. СпБ, 2000.
  11. Нобель – Нойман Э. Общественное мысль. Открытие спирали молчания. – М., 1996.

 

Додаткова література:

  1. В Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Полис, 1992.- №4.
  2. Андреев С.С. Политическое время и политическое пространство // Социологический журнал.- 1997.- с. 27-40.
  3. Болл Т. Власть // Полис, 1993 №5.
  4. Вебер М. Политика как призвание и профессия. // Выбранные произведения. – М.: Прогресс, 1990.
  5. Врублевський В., Хорошковський В. Український шлях. К., 1997.
  6. Гаджиев К.С. Тоталитаризм как феномен XX века. // Вопросы философии. – 1992.- №1.

Мова викладання. Українська.

**********************************************************************************************

Історія і теорія демократії

Галузь знань                                            0301 соціально-політичні науки

Напрям підготовки                                 052 «Політологія»

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки фахівця   бакалавр

  1. Зміст навчальної дисципліни.

Змістовий модуль 1

Теоретико-методологічні засади демократії

Тема 1

Демократія: зміст її становлення

Тема 2

Історичні етапи зародження та розвитку демократії

Тема 3

Демократичні елементи в українській політичній думці

Тема 4

Особливості переходу до демократії в посткомуністичних країнах

Тема 5

Порівняльний аналіз сучасних моделей демократії

 

Змістовний модуль 2

Інститути демократії

Тема 6

Громадянське суспільство – основа демократії

Тема 7

Громадська думка як інститут демократичного суспільства

Тема 8

Мас-медіа в демократичному суспільстві

Тема 9

Права людини в демократичному суспільстві

Тема 10

Інститути демократії. Законодавча та виконавча влада в демократичних суспільствах

Тема 11

Вибори в демократичному суспільстві

Тема 12

Політичні партії в системі демократії

Тема 13

Демократизм системи врядування

Тема 14

Демократія в глобальному контексті

  1. Вільний вибір студента.
  2. Термін вивчення І семестр.
  3. Кількість годин за кожною формою проведення занять.
  4. Форма підсумкового контролю залік
1 Всього годин

– аудиторні;

– позааудиторні

120

40

80

2 Види теоретичної і практичної підготовки:

– лекції;

– практичні заняття;

– самостійна робота.

 

24

16

80

 

 

  1. Викладацький склад.

Кандидат політичних  наук,  доцент Віннічук Ольга Василівна.

7.Структурно-логічна схема навчальної дисципліни.

 

Демократія: зміст її становлення
Порівняльний аналіз сучасних моделей демократії
Демократичні елементи в українській політичній думці
Особливості переходу до демократії в посткомуністичних країнах
Історичні етапи зародження та розвитку демократії
Громадянське суспільство – основа демократії
Громадська думка як інститут демократичного суспільства
Мас-медіа в демократичному суспільстві
Права людини в демократичному суспільстві
Інститути демократії. Законодавча та виконавча влада в демократичних суспільствах
Вибори в демократичному суспільстві
Політичні партії в системі демократії
Демократизм системи врядуванн
Демократія в глобальному контексті

 

8.Мета і завдання вивчення дисципліни:

Метою дисципліни «Історія і теорія демократії» є: ознайомлення студентів з особливостями історичних форм демократії, її інститутів, виявлення суті, принципів, цінностей та ознак демократії, процесу становлення демократії як в сучасному світі так і в Україні, а також проблемами переходів від авторитаризму до демократії.

Основними завданнями вивчення дисципліни «Історія і теорія демократії» є:

  • розкрити сутності поняття “демократія”;
  • виявити принципи, цінності та ідеали демократії;
  • розкрити суть та охарактеризувати основні інститути демократії;
  • розкрити процес поширення демократії в світі та становлення її в Україні.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати:

  • основні підходи до визначення поняття “демократія”;
  • принципи, цінності та ідеали демократії;
  • основні інститути демократії;
  • прояви демократизму в історії України;
  • особливості переходу до демократії в Україні.

вміти:

  • оперувати основними поняттями та категоріями курсу;
  • здійснювати аналіз існуючих рис демократії;
  • здійснювати аналіз існуючих демократичних інститутів;
  • виокремлювати прояви демократії та сприяти їх утвердженню у сучасному українському суспільстві;
  • розуміти свої права, свободи і обов’язки, відстоювати принципи громадянського суспільства й правової держави;
  • застосовувати набуті знання у подальшій діяльності.
  1. Методи оцінювання.

Оцінка “відмінно” ставиться за умови повних і вичерпних відповідей студента на запитання, демонстрації високого рівня теоретичної і практичної підготовки.

Оцінка “добре” виставляється за наявності несуттєвих помилок в відповідях студента.

Оцінка “задовільно” ставиться при суттєвих недоліках при формуванні відповіді на теоретичні і практичні завдання, за відсутності уміння ілюструвати прикладами основні теоретичні положення.

Оцінка “незадовільно” ставиться у тому разі, коли студент не володіє фактичним матеріалом і має низький рівень теоретичної підготовки.

  1. Перелік основної літератури.
  1. Баранов Н. А. Трансформации современной демократии / Н. А. Баранов. – СПб.: БГТУ, 2006. – 316 с.
  2. Бегунов Ю. К. 13 теорий демократии / Ю. К. Бегунов, А. В. Лукашев – СПб., 2002. – 240 с.
  3. Гуггенбергер Б. Теория демократии / Б. Гуггенбергер // Полис. – 1991. – № 4. – С. 4-18.
  4. Гьофе Г. Демократія в епоху глобалізації / Г. Гьофе. – К.: ППС, 2007. – 425 с.
  5. Даль Р. О демократии / Р. Даль. – М.: Аспект-Пресс, 2000. – 208 с.
  6. Демократія. Антологія. / Упорядник О. Проценко. – К.: “Смолоскип”, 2005. – 1104 c.
  7. Ильин М.В. Демократия и демократизация / М. В. Ильин, А. Ю.Мельвиль, Ю. Е. Федоров // Полис. – 1996. – №5. – С. 146-162.
  8. Ковлер А. И. Кризис демократии? Демократия на рубеже XXI века. / А. И. Ковлер. – М., 1997. – 102 с.
  9. О’Доннелл Г. Делегативная демократия / Г. О’Доннелл // Пределы власти. – 1994. – №2-3. – Режим доступа: http://old.russ.ru/antolog/predely/2-3/dem01.htm
  10. Основи демократії : навчальний посібник / за ред. А. Колодій. – К.: Ай-Бі, 2002. – 421 с.
  11. Основи демократії : Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За заг. ред. А. Ф. Колодій. Третє видання, оновлене і доповнене – Львів: Астролябія, 2009. – 832 с.

***********************************************************************************************

Політична конфліктологія

 

Галузь знань                                                0301 соціально-політичні науки

 

Напрям підготовки                               052 «Політологія»

        Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки фахівця         бакалавр

 

  1. Зміст навчальної дисципліни.

 

Предмет і методи політичної конфліктології.

Ознайомлення із основними проблемами курсу «Політична конфліктологія», визначення її об’єкту та предмету. Структура сучасної конфліктології як навчальної дисципліни. Значення теоретичного і практичного компонентів конфліктології для формування нового покоління українських політологів і політиків. Ознайомлення із діяльністю найбільш відомих американських, європейських і російських конфліктологічних центрів: Центр по вивченню миру і вирішення конфліктів (Австралія), Центр по аналізу і вирішенню конфліктів при Університеті Мейсона (США), Центр по міжнародному розвитку і врегулюванню конфліктів при Мерілендському університеті (США), Міжнародний центр вирішення конфліктів (Австралія), Центр Картера (США), Центр конфліктологічних досліджень при Інституті соціології РАН і інші. Міждисциплінарний характер конфліктологічних знань.

Основні підходи до вивчення конфліктів, системний підхід. Методологія та методи конфліктології. Методологічні принципи дослідження політичних конфліктів. Об’єктивні і суб’єктивні методи. Рівні вивчення конфліктів: фундаментально-теоретичний, «Теорії середнього рівня», емпіричний. Емпіричні методи дослідження конфліктів. Становлення конфліктології в сучасній Україні: проблеми і перспективи.

 

Ґенеза уявлень про конфлікт

Конфлікти в історії людства. Ранні уявлення про конфлікт: Конфуцій, Геракліт, Епікур, Платон, Демокріт, Сократ. Природа людини і конфлікт в концепції Арістотеля. Уявлення про конфлікти в середні віки: Клімент Александрійський, Аврелій Августин, Фома Аквінський. Розвиток уявлень про конфлікт в епоху Відродження: Н. Макіавеллі, Е. Ротердамський. Активізація до дослідження конфліктів в епоху Нового часу. Теоретичні і прикладні аспекти вивчення конфліктів в філософії Ф. Бекона. «Теорія суспільного договору»: суспільство, держава і

конфлікти. «Природній стан суспільства» – мир чи війна, Г.Гегель про позитивну роль конфліктів у розвитку суспільства. Тенденції його розвитку в XIX ст. і зміни поглядів на конфлікт. Теорія Т. Мальтуса і «соціальний дарвінізм», конфлікти у боротьбі за існування.

Вивчення конфліктів в період становлення соціології. Роль конфліктів в соціологічній теорії К. Маркса. Конфліктологія і марксизм. Проблематика конфлікта в соціології М.Вебера. Конфлікт і девіантна поведінка в концепції        Е. Дюркгейма. «Соціологія конфлікту» Г. Зіммеля. Розгляд конфліктів в «Теорії еліт» (Г. Моска, В. Парето), Чикагська школа і її внесок у вивчення конфліктів. Структурно-функціональний підхід (Т.Парсонс): конфлікт як «соціальна паталогія». Становлення конфліктологічної парадигми вивчення суспільства. «Теорія функціонально позитивного конфлікту» Л. Козера. Р. Дарендорфа і його погляди на конфлікт. «Загальна теорія конфлікту» К.Боулдінга. Сучасні концепції вивчення конфліктів, їх особливості.

 

Конфлікт як явище суспільного життя

Соціальна природа конфлікту. Конфлікт і протиріччя. Об’єктивні фактори виникнення конфліктів. Організаційно-управлінські, соціально-психологічні і особистісні причини конфліктів. Виникнення конфлікту і стадії його розгортання: перед конфліктна стадія, конфліктна ситуація, інцидент, розвиток і ескалація конфлікту. Врегулювання конфлікту і після конфліктна ситуація. Сторони (учасники) конфлікту, їх ранг та ресурси. «Оточуюче середовище», його вплив на конфлікт. Структура і функції конфлікту, позитивні і негативні функції. Основні види конфліктів і сфери їх виникнення. Проблеми класифікації і типологізації конфліктів. Концепції типологізації конфліктів. Типологія конфліктів Р. Даля. Типологія конфліктів К. Боулдінга. Типологія конфліктів А. Раппорта. Соціально-політичні конфлікти в умовах трансформації українського суспільства.

 

Особливості виникнення політичних конфліктів і методи їх вивчення

Конфлікти і влада. Політична стабільність і конфлікт. Роль і місце конфлікту в політичних відносинах. Поняття і сутність політичного конфлікту. Джерела виникнення і розгортання політичних конфліктів. Розбіжності інтересів, цінностей і цілей як передумови конфліктів. Потреби людей і політичні конфлікти. Проблеми ідентичності і політичні конфлікти. Ідеологічні аспекти конфлікту. Особливості політичної комунікації, її вплив на специфіку політичних конфліктів. Конфлікти як інструмент політики. Методологія вивчення політичних конфліктів: загальне і особливе. Конкретно-історичний і культурно-цивілізаційний підходи до вивчення політичних конфліктів. Структурно-функціональний підхід, порівняльний аналіз. Соціологічні і психологічні методи.

Типологія, динаміка, структура і функції політичних конфліктів.

Типологізація політичних конфліктів. Внутрішні і міжнародні конфлікти. «Горизонтальні» політичні конфлікти в рамках існуючого політичного режиму. «Вертикальні» політичні конфлікти, їх особливості і специфіка протікання. «Статусно-рольові» і «режимні» політичні конфлікти. Аналіз антагоністичних і неантагоністичних конфліктів. Конфлікти цінностей, конфлікти інтересів, конфлікти політичних культур.

Етапи розгортання політичного конфлікту. Проблема легітимності в політичному конфлікті. Політичні конфлікти і політичні кризи. Специфіка і закономірності політичної боротьби, її структура. Форми і методи політичної боротьби. Політична влада як предмет конфлікту. Технології досягнення і утримання політичної влади. Сторони і фон політичного конфлікту. Учасники політичних конфліктів: держави, етноси, політичні партії і еліти. Громадська думка як фактор розвитку політичного конфлікту. Роль ЗМІ в політичному конфлікті. Функції політичних конфліктів, їх характеристика.

 

Попередження політичних конфліктів

Стратегія попередження політичних конфліктів. Конфліктний моніторинг. Прогнозування і «рання» діагностика конфліктів. Часткове і повне запобігання конфлікту. Раннє попередження і запобігаючи вирішення конфлікту. Встановлення і припинення миру як основа врегулювання політичних конфліктів. Превентивна дипломатія в міжнародних політичних конфліктах. Технології ініціювання і стимулювання політичних конфліктів як одна із сторін соціального управління. Конфлікт і підтримання міцності організації. Сприятлива ситуація і провокування конфліктів однією із сторін.

Інституалізація політичних конфліктів

Інституалізовані і неінституалізовані політичні конфлікти. Встановлення чіткої процедури врегулювання політичного конфлікту. Нормативні передумови інституалізації конфліктів. Підвищення міри управління політичними конфліктами.

Політична інституалізація конфлікту, її особливості. Впорядкування претензій та вимог учасників конфлікту. Здійснення принципу «максимального значення». Динаміка процесу політичної інституалізація конфлікту: від стихійного стану до організованого. Протиріччя політичної інституалізація конфліктів, її позитивні і негативні наслідки.

Політичні конфлікти в сучасній Україні.

Вітчизняна традиція політичних конфліктів: особливості виникнення конфліктних ситуацій і виходи із них. Конфліктний потенціал сучасної України. Співвідношення позитивних і негативних аспектів впливу конфліктів на політичні процеси в державі. Трансформація суспільно-політичної системи і динаміка «вісьового» політичного конфлікту. Конфлікти в період перебудови ( 1986-1991 рр.).

Перехід до ринкової економіки і політичні конфлікти: боротьба олігархічних угрупувань. Конфлікти інтересів, цінностей і цілей. Конфлікти в структурі центр-периферійної взаємодії. Співвідношення конфлікту і консенсусу в українській політиці. Прогнозування перспектив розвитку сучасних політичних конфліктів.

Особливості філософії не насилля у поглядах Л. Толстого і М.Ганді. Аналіз сучасних наукових підходів до проблеми насильницького розв’язання сучасних політичних конфліктів.

Теоретичні напрямки дослідження і практична діяльність по врегулюванню політичних конфліктів.

Співвідношення науки і практики врегулювання політичних конфліктів. Аналіз понять: «врегулювання конфлікту», «вирішення конфлікту», «розв’язання конфлікту», «управління конфліктом», «попередження конфлікту». Внутрішні і зовнішні аспекти управління політичними конфліктами. Процес діагностики конфлікту. Картографічний аналіз конфлікту. Зміст процесу управління конфліктами (прогнозування, запобігання і стимулювання, регулювання, розв’язання). Технології регулювання політичними конфліктами (інформаційні, комунікативні, соціально-психологічні, організаційні). Модель прийняття науково обгрунтованого рішення з управління конфліктами. Алгоритм управління конфліктом.

Держава і локальні конфлікти. Ознайомлення із практичною діяльністю найбільш відомих європейських, російських і вітчизняних урядових і неурядових організацій, діяльність яких зосереджена на запобігання і припинення локальних політичних конфліктів. Класифікація цих організацій. Рівні конфліктного протистояння, їх характеристика.

Методи та форми управління політичними конфліктами

Передумови та принципи управління політичними конфліктами. Структурні методи управління політичними конфліктами. Міжособистісні методи (стилі) вирішення конфліктів (поступка, компроміс, консенсус, ухиляння, співробітництво). Модель стратегії поведінки особистості в конфлікті Томаса-Кілменна. Внутрішньо особистісні методи управління конфліктами. Переговори як універсальний метод розв’язання політичних конфліктів. Етапи переговорного процесу. Моделі поведінки особистості в переговорному процесі. Поняття «третьої сторони» у врегулюванні конфлікту. Посередництво, «надання добрих послуг», «спостереження за ходом переговорів», арбітраж. Основні завдання і засоби впливу «третьої сторони». Труднощі і проблеми при здійснені посередницьких послуг. Основні вимоги до посередника. Методологія, методика і процедури медіації політичних конфліктів.

Переговори як засіб врегулювання політичних конфліктів

Переговори як наукова і практична проблема. Аналіз теоретичних робіт по переговорному процесу: світовий і вітчизняний досвід. Сучасні тенденції у вивчені переговорів. Західні  дослідницькі центри. Розвиток вітчизняних досліджень по переговорам і застосування на практиці наукових розробок.

Структура і функції переговорів. Переговори в політичному конфлікті при співпраці сторін. Переговорні стратегії, їх розробка і застосування на практиці. Стадії переговорного процесу, підготовка переговорів. Стилі і тактика ведення переговорів. Прийоми, що використовуються в рамках спільного вирішення проблеми. Співвідношення тактичних прийомів і функцій. Рівні переговорів. Багатосторонні переговори, їх особливості та специфіка. Переговори на вищому рівні: аналіз, особливості організації та проведення.

Технології державного врегулювання політичних конфліктів в демократичному суспільстві.

Конкуренція в демократичному суспільстві і принцип «рівних умов». Особливості стратегій і компромісу в державній політиці. Правова держава як арбітр і гарант справедливості в управлінні політичними конфліктами.

Правові методи врегулювання політичних конфліктів. Компроміс як засіб досягнення консенсусу. Вибори і референдум як один із засобів вирішення політичних конфліктів. Вибори – конфлікт з «нулевою» чи «ненулевою» сумою. Гарантії прав меншості і підтримання політичної стабільності.  Правові гарантії меншості,  можливості застосування методів прямої демократії як засобу формування плюралістичної громадської думки. Модель «суспільної» демократії в роботі А. Лейпхарта «Демократія в багатостанових суспільствах» як один із варіантів підтримання стабільності у суспільствах, де відсутні стійкі демократичні традиції.

Психологія особистості в політичних конфліктах.

Теорія потреб особистості. Модель мотиваційної поведінки людини в конфлікті: загальний контекст. Психологічна структура особистості (спрямованість, можливості, характер, темперамент, «Я-образ»). Природні властивості особистості. Екстраверсія. Інтроверсія. Темперамент і його типи. «Я-образ» («Я-концепція»). Теорія соціальних ролей (ролі: міжособистісні, внутрішньо групові, індивідуальні, офіційні, стихійні). Поведінка індивіда в умовах конкуренції.

Соціально-психологічні передумови участі населення в політичних конфліктах

Роль політичної культури населення у розгортанні політичних конфліктів. Рівень сформованості політичної культури у населення України на сучасному етапі. Психосоціальні характеристики регіональної України. Толеренітність як вимір політичної культури.

  1. Вибіркова.
  2. Термін вивчення V семестр.
  3. Кількість годин за кожною формою проведення занять.
  4. Форма підсумкового контролю Залік
2 Види теоретичної і практичної підготовки:

– лекції;

– практичні заняття;

– індивідуальна робота;

– самостійна робота.

 

20

20

80

 

  1. Викладацький склад.

Кандидат соціологічних наук, доцент кафедр політології і соціології –               Білецька Т. В.

7.Структурно-логічна схема навчальної дисципліни.

Структурно-логічна схема навчальної дисципліни:

Основні етапи становлення ПКяк науки; Характеристика політичних конфліктів;Методи вирішення політичних                                                                                                                                                                                                        конфліктів.
Самостійна робота
ІНДЗ
МКР
Залік

 

8.Мета і завдання вивчення дисципліни:

Метою викладання навчальної дисципліни “Політична конфліктологія” є: сформувати цілісне уявлення про конфліктологію, її галузі, про роль конфлікту в мікро- і макропроцесах. Передбачає формування знань у студентів про природу політичних конфліктів, набуття практичних навичок у їх розв’язанні, вироблення вмінь прогнозувати і контролювати конфліктну ситуацію, позитивно сприймати конфлікти як явища суспільного життя і прагматично їх використовувати.

 Завдання навчальної дисципліни : “Політична конфілктологія” є: сформувати у студентів основні навики щодо уміння оцінити сутність, специфіку політичних конфліктів та шляхів, методів і прийомів їх врегулювання.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

знати:

 

  1. основні поняття та категорії конфліктології, критерії класифікації і види конфліктів;
  2. критично оцінювати основні теоретичні концепції і школи, які здійснюють аналіз конфлікту як соціального явища;
  3. природу, характер, особливості розгортання і протікання політичних конфліктів;
  4. основні етапи розвитку конфлікту;
  5. елементи внутрішнього та зовнішнього впливу на конфліктні ситуації;
  6. теорії механізмів виникнення політичних конфліктів, методи їх діагностики та аналізу;
  7. аналізувати сучасні політичні конфлікти, визначати їх специфіку;
  8. володіти знаннями про особливості політичних конфліктів в сучасній Україні.
  9. визначати основні методи та форми управління політичними конфліктами та шляхи їх профілактики;

         вміти:

  1. Застосовувати теоретичні знання до аналізу політичних конфліктів;
  2. Класифікувати конфлікти за сферами суспільних відносин і визначати їх функції;
  3. Діагностувати і аналізувати політичний конфлікт з визначенням основних конфліктогених понять;
  4. Визначати етапи регулювання політичних конфліктів;
  5. Оцінювати доцільність і ефективність використання різних переговорних і посередницьких процедур у процесах розв’язання конфліктів;
  6. Застосовувати на практиці теоретичні знання по врегулюванню конфліктів не лише в сфері політики, а й в інших сферах суспільного життя;
  7. Методи викладання дисципліни.
  • Лекції для ознайомлення з основними теоретичними положеннями комплексного аналізу;
  • Практичні заняття для вироблення навичок застосування теоретичних знань для розв’язування задач комплексного аналізу;
  • Самостійна робота з опрацювання окремих питань теоретичного характеру, виконання домашніх завдань, підготовка до контрольних заходів тощо;
  • Індивідуальні навчально-дослідні завдання для виконання творчої роботи щодо застосування знань з комплексного аналізу, розв’язування задач якісного та кількісного характеру тощо.
  1. Методи оцінювання.

Оцінка “відмінно” ставиться за умови повних і вичерпних відповідей студента на запитання, демонстрації високого рівня теоретичної і практичної підготовки.

Оцінка “добре” виставляється за наявності несуттєвих помилок в відповідях студента.

Оцінка “задовільно” ставиться при суттєвих недоліках при формуванні відповіді на теоретичні і практичні завдання, за відсутності уміння ілюструвати прикладами основні теоретичні положення.

Оцінка “незадовільно” ставиться у тому разі, коли студент не володіє фактичним матеріалом і має низький рівень теоретичної підготовки.

  1. Перелік основної літератури

 

  1. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Учебник для вузов.- М, 1999.- 567с.
  2. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: теория, история, библиография.- М, 1996.- 220с.
  3. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология.- Харьков, 1997.- 345с.
  4. Денисенко І.Д., Ковальова І.О., Конфлікт та спілкування: теорія і практика створення позитивного іміджу сучасного педагога / Навч. Посібник. -Х, 2001.- 289с.
  5. Дмитриев А.В. Социальный конфликт: общее и особенное.- М, 2002.- 450с.
  6. Донченко Е.А., Татаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония.- К, 1989.- 189с.
  7. Дружинин Д.В., Конторов М.Д., Введение в теорию конфликта.- М, 1989.- 390с.
  8. Степанов Е.И. Конфликтология переходного периода: Методологические, теоретические, технологические проблемы.- М, 1996.- 287с.
  9. Тернер Дж. Теория конфликта // Дж. Тернер Структура социологической теории.- М, 1985.- 390с.
  10. Тимофеева Л.Н. Политическая конфликтология.- М, 1996.- 278с.
  11. Чумиков А.Н. Ведение переговоров: стратегия, коммуникация, фасилитация, медиация: Учебн. Пособие.- М, 1997.- 290с.

Мова викладання. Українська.

 

 

 


Оставить комментарий