logo
  • Опубликовано листопада 28, 2018
  • Без категорії
  • Comments Off on Дисципліни вільного вибору студентів

Дисципліни вільного вибору студентів

Магістратура

Міжнародні і політичні конфлікти сучасності

 

  1. Метою викладання навчальної дисципліни «Міжнародні і політичні конфлікти сучасності» є розуміння студентами природи міжнародних і політичних конфліктів, закономірностей їхнього розвитку в системі сучасних міжнародних відносин, можливостей запобігання насильницьких конфліктів і принципи їхнього врегулювання, а також розвиток навичок і вмінь для самостійної аналітичної роботи з проблем міжнародних і політичних конфліктів.

Курс “Міжнародні і політичні конфлікти сучасності” базується на вивчених раніше дисциплінах, таких, як політологія, соціологія,теорія міжнародних відносин, геополітики, політичний аналіз і прогноз, політична конфліктологія.

  1. На основі вивчення дисципліни студент має набути таких компетентностей:
  • а) інтегральних: оволодіння базовими категоріями, принципами конфліктології; осмислення взаємозв’язку між конфліктогенністю постбіполярного світу та появою і протіканням міжнародних конфліктів; вироблення умінь прогнозувати розвиток системи міжнародних відносин в цілому, та окремих країн зокрема; виявлення специфіки конструктивного потенціалу міжнародних і політичних конфліктів, та його взаємозв’язок з процесом забезпечення міжнародної безпеки.

б) загальних: здатність використовувати методологію міждисциплінарного аналізу конфлікту і світу, категоріальний апарат гуманітарних і соціальних наук з урахуванням предметної сфери конфліктології, уміння зафіксувати багатофакторну природу конфлікту та світу; оволодіння знаннями теоретичних і практичних компонентів прикладного дослідження, здатність концептуалізувати проблему і виробити емпіричні показники; самостійне планування дослідницького проекту, осмислення основних методів аналізу інформації, оволодіння основними методами, способами і засобами отримання, збереження, переробки і надання інформації для вирішення професійних та соціально важливих завдань.

             в) спеціальних (фахових і наукових): осмислення впливу міжнародних і політичних конфліктів на розвиток системи міжнародних відносин в цілому, та окремих країн зокрема; аналіз взаємозв’язку міжнародних і політичних конфліктів з процесом забезпечення національної та міжнародної безпеки; оцінка впливу процесів глобалізації на трансформацію міжнародних конфліктів; аналіз специфіки, структури міжнародних і політичних конфліктів, розробка пропозицій щодо їх врегулювання; моделювання схеми вирішення міжнародних і політичних конфліктів у міжнародних організаціях та інституціях, виявлення специфіки етнонаціональних конфліктів, ТНК, міжнародного тероризму.

 

  1. Зміст навчальної дисципліни за модулями та темами.

Змістовий модуль 1

«Теоретичні основи міжнародних конфліктів»

Тема 1. Феномен міжнародного і політичного конфлікту у світовій політиці.

Тема 2. Структура і фази міжнародних і політичних конфліктів сучасності.

Тема 3. Типологізація та методологія дослідження міжнародних і політичних конфліктів сучасності.

Тема 4. Сфери розгортання міжнародних конфліктів.

Змістовий модуль 2

«Природа, особливості сучасних міжнародних конфліктів»

Тема 5. Рівні аналізу міжнародних і політичних конфліктів сучасності.

Тема 6. Управління міжнародними і політичними конфліктами.

Тема 7. Конфліктогенність постбіполярного світу.

Тема 8. Транснаціональні конфлікти.

Тема 9. Міжнародний тероризм.

Тема 10. Етнонаціональні конфлікти.

Тема 11. Конструктивний потенціал конфліктів і міжнародна безпека.

 

  1. На вивчення навчальної дисципліни відводиться 120 годин / 4 кредитів ECTS.

40 год. – аудиторних (20 год. – лекції, 20 год – практичні заняття), 80 год. – самостійна та індивідуальна робота

 

  1. Форма семестрового контролю – іспит/залік.
  2. 6. Білецька Т. В. – кандидат соціологічних наук, доцент кафедр політології і соціології.

 

  1. Перелік основної літератури.
  2. Анцупов А.Я., Баклановский С. В. Конфликтология в схемах и комментариях.- С-Пб.: Питер, 2007. – 288с.
  3. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология: Учеб. Пособие для вузов.- Харьков: Ун-т внутр. Дел, 1997.- 356 с.
  4. Барышников Д.Н. Конфликты и мировая политика. – М.: Восток- Запад, 2008.- 630 с.
  5. Білецька Т. В. Політична конфліктологія: Навчально-методичний посібник. – (Рекомендовано Міністерством освіти та науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (1,4/18 – Г – 1296 від 01.12.2006 р.). – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет редакційно-видавничий відділ, 2007.- 78 с.
  6. Білецька Т. В. Еволюція поглядів на соціально-політичні конфлікти (історико-методологічний аналіз) // Соціальні виміри суспільства. – К.: Інститут соціології НАН України. – 2006. – Вип.9.- с.194-203. – 335 с.
  7. Білецька Т. В.Про творчу силу соціальних конфліктів (за матеріалами концепції Р. Дарендорфа) // Вісник Кам’янець-Подільського державного університету. Історичні науки. – Кам’янець-Подільський, 2006.-Випуск 1.- 440 с. -С. 417-428.
  8. Білецька Т. Сучасний соціально-політичний конфлікт: аналіз поняття // Соціальні виміри суспільства. Випуск 11.- К.: Інститут соціології НАН України, 2008.- с.181-191.
  9. Білецька Т. В. Специфіка соціально-політичних конфліктів в умовах стабільних і трансформаційних суспільств // Наукові праці Кам’янець- Подільського національного університету імені Івана Огієнка: збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів, докторантів, аспірантів, присвяченої 90-річчю Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. – Випуск 7. У 5-ти томах. – Кам’янець- Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2008.- Т.І.- с. 3-4.
  10. Білецька Т. В. Теоретичні аспекти аналізу соціальних конфліктів в умовах глобалізаційних перетворень // Вісник ОНУ. Серія “Соціологія і політичні науки”, Том.19. вип.1 (20). – Одеса: Астропринт, 2014. – С. 47 -54.
  11. Білецька Т. В. Особливості характеру соціально-політичних конфліктів в умовах постсоціалістичних трансформацій // Збірник матеріалів науково- теоретичної конференції.- Кам’янець-Подільський: КПНУ імені Івана Огієнка, 2012.- С.9-14.
  12. Билецкая Т. Социально-политический конфликт в украинском обществе. Факторы возникновения и особенности проявления в условиях трансформационых преобразований.- Saarbrücken: LAP LAMBERT Academic Publishing, 2011. — 222c.
  13. Гаджиев К.С. О природе конфликтов в современном мире // Вопросы философии.- 1997.-№ 6.- С.3-25.
  14. Глобальные конфликты нового и новейшего времени. Учебное пособие / Под ред. Н.В. Паниной. –М.: 2005. – 117с.
  15. Дериглазова Л.В. Конфликты в международных отношениях: Учебное пособие. Томск: Изд-во Том. ун-та, 2005. – 256 с.
  16. Ибраева Галия. СМИ в военно-политических конфликтах ХХ века. – http://psyfactor.org/lib/infowar3.htm.
  17. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт. Очерки политики свободы. – М.: РПЭ, 2002. – 288 с.
  18. Международные отношения: теории, конфликты, движения, организации: учеб. пособие под ред. П. А. Цыганкова.- М.: Альфа-М, 2009.- 450с.
  19. Нагаєв В.М. Конфліктологія: курс лекцій (модульний варіант): Навчальний посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2004.- 198 с.

 

 

Науково-педагогічний працівник                                             Білецька Т.В.

 

Сучасний політичний процес

  1. Метою викладання навчальної дисципліни «Сучасний політичний процес» є дати студентам уявлення про сучасний політичний процес, формувати уміння користуватися документами які відображають зміст політичного процесу сучасності, виявляти свої здібності, сприяти розвитку їх мислення.

Навчальна дисципліна взаємопов’язана з наступними предметами: політична глобалістика, світовий політичний процес, теорія міжнародних відносин тощо.

  1. Дана дисципліна дає можливість: знати структуру та механізм управління світовим політичним процесом; специфіку сучасного політичного процесу як в зарубіжних країнах, так і в Україні; творчо застосовувати отримані знання та навички в своїй професійній діяльності; самостійно аналізувати і давати оцінку фактам сучасного політичного розвитку.

Здобуті компетенції можна зреалізувати в роботі  політичних і громадських організацій, державних органів влади, прес-центрів, наукових закладах, закладах освіти  (політичний експерт, оглядач, теоретик, спічрайтер, іміджмейкер, викладач тощо).

  1. Зміст навчальної дисципліни за модулями та темами.

п/п

Теми Лекції Семінари Самостійна

робота

1 Поняття політичного процесу, динаміка його розвитку 2 2
2 Сучасний політичний процес: основні  підходи в політичній науці 2 10
3 Методологія дослідження політичного процесу 2 10
4 Смнергетичні аспекти дослідження політичного процесу 4 10
5 Політичні зміни та політичний розвиток. Етапи, форми  та режими політичного процесу. 4 2 10
6 Механізми управління політичними процесами 2 10
7 Процес політичної модернізації суспільств 2 10
8 Політична демократизація суспільств, конституційний дизайн 4 10
9. Функціональна взаємодія держави та громадянського суспільства 2 10
10. Специфіка політичного процесу в зарубіжних країнах 2 2 10
11 Політичний процес та політична діяльність в сучасній Україні 2 2 10
11 Світовий політичний процес 2 2
Всього: 20 20 80

4.Обсяг вивчення навчальної дисципліни

Структура навчальної дисципліни Кількість
Кредит за ЕСSТ 4
Модулі 1
Змістові модулі 1
Всього годин:

  • аудиторні,
  • зааудиторні
 

40

80

 

Види теоретичної і практичної підготовки:

  • лекції,
  • семінарські заняття,
  • самостійна робота
 

20

20

80

 

5.Форма семестрового контролю – екзамен.

  1. 6. Ігнатьєва Тетяна Володимирівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри політології і соціології.
  2. Перелік основної літератури:
  3. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]. – К.: МАУП, 2000. – 384 с.
  4. Гаєвський Б.А. Політичне управління / Б.А. Гаєвський, В.А. Ребкало, М.В. Туленков. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – 160 с.
  5. Гурне Б. Державне управління : пер. з франц. / Гурне – К., 2003. – 252 с.
  6. Горбатенко В.П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть. – К, 1999. 7. Борисюк В. Политические институты на рубеже тысячелетий. Дубна, 2001. – 480 с.
  7. Інституціональні особливості та технології сучасних політичних процесів : Курс лекцій і метод. матеріалів до модуля навч. дисципліни / Уклад. : Е. А. Афонін, В. М. Козаков, Л. М. Усаченко. – К. : НАДУ, 2008. – 108 с.
  8. Михальченко Н.И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? / Н.И. Михальченко. – К. : Ин-т социологии НАН Украины, 2007. – 440 с.
  9. Новакова О.В. Політичний процес: сутність, зміст та сучасні тенденції розвитку. – Луганськ, 2010. – 241 с.
  10. Пахарєв А.Д. П Політичні інститути і процеси в сучасній Україні. Навчальний посібник. – К.: Інститут політичних і етнонаціональних дослід- жень ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2011. – 182 с.
  11. Політологічний енциклопедичний словник / Упрядник В.П. Горбатенко; За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.
  12. Ребкало В. Практична політологія / В. Ребкало, В. Бебик, А. Пойченко. – К., 2004. – 362 с.
  13. Рой О. М. Исследования социально-экономических и политических процессов: Учебник для вузов. — СПб.: Питер, 2004. — 364 с.
  14. Соловьев А.И. Политология: Политическая теория, политические технологии: Учебник для студентов вузов. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 559 с.
  15. Туленков М.В. Раціональність управління в транзитивному суспільстві : моногр. / М.В. Туленков. – К. : ІПК ДСЗУ, 2007. – 300 с.
  16. Туленков М. В. Механізм політичного управління: монографія. – К., 2010. – 160 с.
  17. Туленков М.В. Теоретико-методологічні основи організаційної взаємодії в соціальному управлінні : моногр. / М.В. Туленков. – К. : Каравела, 2009. – 512 с.
  18. Теорія та практика європейського самоврядування: навч. посібник / Л. Л. Прокопенко, О. М. Рудік та ін. – Д., 2009. – 216 с. – Режим доступу: http://www.dridu.dp.ua/institut/kafedra/vidannya_pei/posibnyk_vryaduvannya.pdf
  19. Теория политики: Учебное пособие / Под ред. Б.А. Исаева. – СПб.: Питер, 2008.–464с.
  20. Фалмер Р. Энциклопедия современного управления : пер. с англ. / Р. Фалмер. – В 5 т. – М., 2006.
  21. Яцкевич С. А. Диалектика управления. Роль научных знаний в управлении общественными процессами / С.А. Яцкевич – Минск, 2002. – 344 с.

 

Науково-педагогічний працівник                                               Т. В. Ігнатьєва

 

Основи професійного рекламування

 

1.  Метою вивчення дисципліни є дослідження теорії та практики сучасного політичного рекламування в контексті використання політичних та комунікаційних технологій, механізмів його впливу, правил створення рекламних продуктів та способів їхньої популяризації.

Методика вивчення дисципліни передбачає врахування взаємозв’язків основних тем курсу з поняттями, термінами і категоріями таких дисциплін, як зв’язки з громадськістю, політичний менеджмент та маркетинг, технології виборчих кампаній та інші курси у процесі вивчення яких студенти могли отримати теоретичні поняття про рекламу.

 

  1. На основі вивчення дисципліни студент має набути таких компетентностей:

а) інтегральних: розуміння основних засад професійного рекламування, володіння знаннями про стратегію, тактику і техніку проведення рекламних кампаній; здатність розв’язувати складні проблеми у галузі планування та управління рекламною кампанією, що передбачає проведення досліджень  з використанням інноваційних технік.

б) загальних: вміння виявляти та вирішувати проблеми, здатність приймати обґрунтовані рішення; здатність до адаптації та дій в нових ситуаціях, генерування нових ідей (креативність); можливість виявляти ініціативу та забезпечувати якість виконаної роботи; вміння вести переговори; здатність до аналітичного мислення, пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел у предметному полі дослідження.

в) спеціальних (фахових і наукових): обізнаність із теоріями, інтерпретаціями, методами і практичними прийомами у політичному рекламуванні; здатність критично інтерпретувати результати теоретичних та практичних досліджень у сфері рекламування; здатність демонструвати творчий підхід до роботи за фахом; здійснювати експертний аналіз та консультування з політичної проблематики у ЗМІ; вміння створювати імідж політика, знаходити способи його втілення та популяризації; розробляти рекламні звернення в газеті, журналі, інтернет-сайтах, радіо, телебаченні.

Сфера реалізації здобутих компетентностей під час працевлаштування.

 

  1. Зміст навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1

Теоретичні основи професійного рекламування

Тема 1

Фахове рекламування в системі політичних комунікацій

Тема 2

Структура і етапи створення політичної реклами

Тема 3

Управління фаховою рекламною кампанією

Тема 4

Психологія політичної реклами

Тема 5

Ефект тріади (реклама, пропаганда, паблік рілейшнз) у політичній практиці

 

 

Змістовий модуль 2

Технології фахового  рекламування

Тема 6

Особливості застосування паблісіті: світовий досвід та Україна

Тема 7

Технології маніпулювання в політичному рекламуванні

Тема 8

Ефект перформансу у політичному рекламуванні

Тема 9

Політична самореклама та її особливості

Тема 10

Маркетингові дослідження, виявлення “цільових груп” і сегментування ринку

Тема 11

Медіа-планування і медіа-маркетинг

Тема 12

Політична ідентифікація і позиціонування

 

  1. Обсяг навчальної дисципліни 120 годин / 4 кредити ECTS.

Аудиторних – 40

Самостійна робота – 80

 

  1. Форма підсумкового контролю – залік.

 

  1. Інформація про викладача: Віннічук Ольга Василівна – кандидат політичних наук, доцент.

 

  1. Перелік основної літератури:
  2. Бебик В. М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз. / В. М. Бебик – К., 2005. – 440 с.
  3. Бебик В. М. Політичний маркетинг і менеджмент. / В. М. Бебик – К., 2006. – 144 с.
  4. Гринберг Т. Политическая реклама: портрет лидера. / Т. Гринберг – М., 1995. – 317 с.
  5. Егорова-Гантман Е. Политическая реклама. / Е. Егорова-Гантман, К. Плешаков – М., 1999. – 240 с.
  6. Королько В. Г. Паблік рилейшнз: наукові основи, методика, практика / В. Г. Королько – К. : Скарби, 2001. – 399 с.
  7. Кошелюк М. Е. Технологии политических выборов / М. Е. Кошелюк – СПб. : Питер, 2004. – 239с.
  8. Лебедев-Любимов А. Н. Психология рекламы / А. Н. Лебедев-Любимов – СПб. : Питер, 2009. – 384 с.
  9. Ляпина Т. Политическая реклама. / Т. Ляпина – К., 2014. – 148 с.
  10. Мальцева Н. М. Грязные избирательные технологии. Мифы и реальность. / Н. М. Мальцева – М., 2003. – 208 с.
  11. Масова комунікація: Підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов, В. А. Вергун. – К., 1997. – 216 с.
  12. Михайлова В. А.. Теорія і практика реклами. Підручник / За ред. Тулупова В. В. – СПб., 2006 – 528 с.
  13. Почепцов Г. Г. Паблік рилейшнз для професіоналів. / Г. Г. Почепцов – К., 2000. – 232 с.
  14. Почепцов Г. Г. Символы в политической рекламе / Г. Г. Почепцов – К., – 219 с.

 

Науково-педагогічний працівник                            О. В.Віннічук

 

ПОЛІТИЧНА ІМІДЖОЛОГІЯ

 

  1. Мета курсу: з’ясувати основні складові сучасної іміджології; засоби та інструментарій політичної іміджології; шляхи побудови, контекстний вимір політичного іміджу; становлення іміджології в Україні тощо. Формування професійно спрямованої системи знань, вмінь та навичок у сукупності й утворюють основу професіоналізму сучасного фахівця.

Політична іміджологія має тісний зв’язок з «Масмовитми комунікаціями», «Комунікативними технологіями», «Паблік рілейшнз» тощо.

2.Дана дисципліна дає можливість: аналізувати політичний імідж, оперувати знаннями та навиками іміджмейкерської діяльності, опанувати технологію формування політичного іміджу, обґрунтовано диференціювати типи іміджів;  пояснити принципи формування та управління іміджем; використовувати теоретичні знання для розуміння суті політичного іміджу будь-якого суб’єкта політичної діяльності; розробляти іміджові стратегії.

Здобуті компетенції можна зреалізувати в роботі  політичних і громадських організацій, державних органів влади, прес-центрів, консультативних і рекламних центрів  (політичний експерт, оглядач, теоретик, консультант,  іміджмейкер, політтехнолог, PR-технолог  тощо).

3.Зміст навчальної дисципліни за модулями та темам

 

Теми Лекції Семінари Самостійна

робота

1.Іміджологія як наука і навчальна дисципліна 2 10
2.Політична іміджелогія – система знань про закони масової комунікації 2 2 10
3.Типи іміджів 4 2 5
4. Іміджмейкінг: сутність, основні принципи 4 5
4. Стратегії побудови іміджів 2
5.Технології побудови та реалізації політичного іміджу (політичної партії, політичного лідера) 6 4 10
6.Роль мас-медіа у створенні політичного іміджу 2 2 10
7. Символічні моделі героїки – специфічні основи побудови іміджу політичних лідерів держав світу 2 10
6. Психологічні війни у формуванні політичного іміджу. Пропаганда, контрпропаганда, контрслух 2 10
7. Імідж держави: засоби побудови, вдосконалення, підтримки 2 2 10
Всього: 22 18 80

 

  1. Обсяг навчальної дисципліни
Структура навчальної дисципліни К-ть
1 Кредит за ЕСSТ 4
2 Змістові модулі 1
3 Всього годин:

аудиторні

заудиторні

120

40

80

4 Види теоретичної і практичної підготовки:

лекції,

семінарські заняття,

самостійна робота

 

22

18

80

 

  1. Форма підсумкового контролю – іспит
  2. Ігнатьєва Тетяна Володимирівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри політології і соціології

 

  1. Перелік основної літератури:

 

  1. Бебик В. М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз / В. М. Бебик. – К ., 2005. – 204 с.
  2. Імідж України і держав колишнього СРСР в уявленнях поляків / О. Горбанюк, В. Біалонос, Ю. Аксьонова // Соц. психологія. — 2010. — N 2. — С. 37-48.
  3. Іміджологія: навч. посіб. : для всіх спец. студ. вищ. навч. закл. / А. О. Голошубова; Одес. нац. мор. ун-т, каф. “Філософія”. — О.: Вид-во ОНМУ, 2010. — 80 с.
  4. Естетика іміджмейкінгу: монографія / Н. В. Барна, С. І. Уланова; Відкритий міжнар. ун-т розв. людини “Україна”. — К., 2010. — 200 с.
  5. ЗМІ та імідж політиків: Моногр. / О.М. Холод; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т журналістики. — К., 2004. — 343 с.
  6. Куліш А.П. Практика ПР по-українському. – К., 2005. – 290 с.
  7. Политическая имиджелогия: Монография / Под общ. науч. ред. Л. Г. Лаптева, Е. А. Петровой. – М., 2006. – 391 с.
  8. Политическая имиджелогия / Под ред. А. А.Деркача, Е. Б. Перелыгиной и др. — М.: Аспект Пресс, 2006. – 400 с.
  9. Почепцов Г. Г. Имиджелогия / Г. Г. Почепцов. – М., 2000 – 291 с.
  10. Почепцов Г. Г. Информационно-политические технологии / Г. Г. Почепцов. – М., 2003. – 421 с.
  11. Ушакова Н. В. Имиджелогия: Учебное пособие Н. В. Ушакова, А. Ф. Стрижова. – М.: Дашков и К, 2011. – 254 с.
  12. Тітаренко Т.В. Імідж України в Росії на початку ХХІ століття / Т.В. Тітаренко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). – К., 2011. – Випуск 101 . Частина 2.– С.180-190.

 

Науково-педагогічний працівник                                                  Т. В. Ігнатьєва

 

Бакалавр

Електоральна політика 3 курс

Метою навчальної дисципліни: є розгляд теорій, факторів та механізмів електоральної політики загалом та поведінки виборців зокрема, розкриття  основних технологій соціально-політичного забезпечення виборчих кампаній.

Курс «Електоральна політика» складається із шести розділів: «Історія розвитку електоральної політики», «Сучасні теорії електоральної поведінки», «Соціально-економічні та психологічні фактори електоральної поведінки», «Політична поведінка як форма участі у реалізації влади», «Фактори електоральної політики», «Виборчі та поствиборчі технології: міжнародний досвід та вітчизняна практика».

Дана дисципліна в межах спеціальності «Політологія» пов’язана із такими навчальними дисциплінами як: «Соціологія міжгрупової взаємодії», «Політика і особа», «Соціально-політичні студії», «PR», «Технології виборчих кампаній», «Політичний аналіз і прогноз».

  1. Вивчення даного навчального курсу зорієнтовано на студентів, які спеціалізуються в області політології. Для ефективного засвоєння змісту дисципліни передбачено різні форми роботи із студентами: лекції, практичні і семінарські заняття, ділові і дидактичні ігри, рольове моделювання конфліктних ситуацій, тренінги та інш.

         Основні завдання курсу: є формування у студентів розуміння особливостей електоральної політики, базових елементів та законів організації соціально-політичного простору з метою використання теоретичних знань для практичної дослідницької та соціально-технологічної діяльності, аналізу політичних явищ, інституцій, процесів.

Результатами вивчення курсу «Електоральна політика» є: знання теоретичних концепцій електоральної політики; вміння застосовувати теоретичні знання для аналізу електоральних процесів.

У результаті вивчення дисципліни «Електоральна політика» студенти повинні набути таких компетентностей:

  • а) інтегральних: оволодіння базовими категоріями електоральної політології; інтегрування зазначеного категоріального апарату у систему політологічних знань, засвоєних на більш ранніх модулях; визначення значимості курсу «Електоральна політика» у майбутній професії політолога.
  • б) загальних: засвоєння змісту основних теорій і концепцій «електоральної політології», «електоральної соціології», «психології виборців»; засвоєння специфіки методів дослідження електоральної громадської думки, електоральної поведінки та ін. аспектів виборчого процесу.
  • в) спеціальних (фахових і наукових): вміння організувати і провести виборчу кампанію; вміння вивчати і формувати електоральну громадську думку; вміння застосовувати правові механізми для інституціоналізації електоральної громадської думки і закріплення результатів демократичних виборів.

Знати:

  • основні поняття і категорії електоральної політики;
  • основні теоретико-методологічні підходи до вивчення електоральної політики;
  • основні наукові школи дослідження електоральної політики;
  • механізми і фактори, що впливають на електоральну поведінку;
  • методи соціально-політичного дослідження електоральної поведінки.

Вміти:

  • розкрити основні положення базових теоретичних підходів до вивчення електоральної поведінки;
  • аналізувати дані соціально-політичних досліджень електоральної поведінки.
  • володіти методиками вивчення електорату;
  • виробляти рекомендації з оптимізації виборчої кампанії;
  • аналізувати інформації про виборчий процес й електоральну поведінку населення з різних джерел інформації;
  • проводити соціально-політичні дослідження під час виборчих кампаній.
  1. Зміст навчальної дисципліни за модулями:

Модуль 1. Теоретико-методологічні аспекти аналізу електоральної політики.

Тема 1: Історія розвитку електоральної політики.

Тема 2: Сучасні теорії електоральної поведінки.

Тема3: Соціально-економічні та психологічні фактори електоральної поведінки.

Модуль 2. Вивчення електоральної поведінки: теоретичні та емпіричні підходи

Тема 4: Політична поведінка як форма участі у реалізації влади.

Тема 5: Фактори електоральної політики.

Тема 6: Виборчі та поствиборчі технології: міжнародний досвід та вітчизняна практика.

  1. Обсяг вивчення навчальної дисципліни:

Кількість кредитів ECTS 4. Загальна кількість годин- 240.

Лекції – 40 год. Практичні заняття -40 год. Самостійна та індивідуальна робота – 160 год.

  1. Форма підсумкового контролю – іспит.
  2. Білецька Тетяна Вікторівна – кандидат соціологічних наук, доцент кафедри політології і соціології.
  3. Перелік основної літератури:
  4. Балашова А. Н. Технология избирательной кампании в западной политической науке // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 12: Полит. науки. – 2000. – № 2. – С. 65.
  5. Старовойтенко Р. В. Основні чинники формування електорального вибору // Політологічн. вісн. 2002. – № 10. – С. 181.
  6. Полторак В., Петров О. Избирательные кампании: научный подход к организации. – К.: “Знания Украины”, 2004. – С. 43.
  7. Бурдье П. Общественное мнение не существует // Соціологія политики. — М., 1993. — С. 161 – 177.
  8. Вишняк О. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи. – К.: Ін-т соціології НАНУ, 2000. – 308 с.
  9. Морозова Е. Г. Политический рынок и политический маркетинг: концепции, модели, технологии. – М., 1999. – С. 124.
  10. Ольшанский Д. В. Массовые настроения переходного времени // Вопр. философии. – 1992. № 4. – С. 3 — 15.
  11. Підготовка і проведення виборчих кампаній / Авт. -укладач Наумов В. О. – К.: СП “Інтертехнодрук”, 2002. – С. 11.
  12. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / За заг. ред. Радченка Є. В. – К.: Факт, 2003. – С. 243.
  13. Ноэль-Нойман Э. Общественное мнение: открытие спирали молчания / Пер. с нем. – М.: Прогресс-Академия, Весь Мир, 1996. – 352 с.
  14. Головаха Є. І., Паніна Н. В. Тенденції розвитку українського суспільства (1994 – 1999 рр.). Соціологічні показники (таблиці, ілюстрації, коментар). – К.: Ін-т соціології НАНУ, 1999. – С. 48.

 

Науково-педагогічний працівник                                             Білецька Т.В.

 

Політична етика  3 курс

 

Анотація навчальної дисципліни

«Політична етика»

 

  1. Політична етика – це дисципліна, предметом якої виступають закономірності зародження, динаміка і сутність етичних викликів сучасного світу політики, з’ясування ролі етики й моралі в даних проблемах.

Метою вивчення дисципліни є формування у студентів-політологів високої професійно етичної політичної культури, цілісного уявлення про політичну етику як самостійну науково-практичну дисципліну. Курс «Політична етика» повинен навчити тому, як використовувати теоретичні етико-філософські методи й розробки у вирішенні конкретних політичних питань суспільства і громади.

Методика вивчення дисципліни передбачає врахування взаємозв’язків основних тем курсу з поняттями, термінами і категоріями таких дисциплін, як етика, соціологія міжгрупової взаємодії, зв’язки з громадськістю, політичний менеджмент та інші курси, у процесі вивчення яких студенти могли отримати теоретичні поняття про політичну етику.

  1. На основі вивчення дисципліни студент має набути таких компетентностей:

Згідно з освітньо-кваліфікаційними вимогами до випускників курс «Політична етика» повинен підготувати студентів до практичного застосування етичних знань в галузі аналізу сучасних моральних проблем у соціально-політичних процесах.

а) інтегральних: розуміння основних засад політичної етики; володіння знаннями і навичками про соціально-етичний аналіз, етапи формування політичної етики; її зв’язок із загальнолюдськими цінностями та її роль в сучасному глобалізаційному політичному світі загалом й в сучасних політичних процесах державного управління, державного будівництва та місцевого самоврядування зокрема.

б) загальних: вміння виявляти та вирішувати морально-етичні проблеми політичного життя, здатність приймати обґрунтовані рішення; здатність до адаптації та дій в нових ситуаціях, генерування нових ідей (креативність); можливість виявляти ініціативу та забезпечувати якість виконаної роботи; вміння вести переговори; здатність до аналітичного мислення, пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел у предметному полі дослідження.

в) спеціальних (фахових і наукових): обізнаність із теоріями, інтерпретаціями, методами і практичними прийомами у політичній етиці; здатність критично інтерпретувати результати теоретичних та практичних досліджень у сфері політичної етики; здатність демонструвати творчий підхід до роботи за фахом; розуміти дискусійні проблеми політичної етики; застосовувати знання в аналізі сучасних політичних доктрин і концепцій; аналізувати вчинки політичних діячів з морально-етичної точки зору; формулювати етичні вимоги до влади.

 

  1. Зміст навчальної дисципліни

 

Назви змістових модулів і тем

 

Модуль 1
Змістовий модуль 1. Теоретико-праксеологічні засади курсу

„Політична етика” (теми)

Тема 1. Поняття політичної етики
Тема 2. Вступ до курсу «Політична етика»
Тема 3. Політико-правові засади політичної етики
Тема 4. Базові засади формування політичної етики.
Тема 5. Політика і мораль: основні аспекти взаємодії.
Тема 6. Особливості реалізації політичної етики
Тема 7. Моральні засади формування політичної етики
Тема 8. Класичне й сучасне розуміння політичної етики
Тема 9. Професійна етика журналістів
Тема 10. Регулювання етики поведінки державних службовців: зарубіжний досвід
Тема 11. Парламентська етика
Тема 12. Зарубіжний і вітчизняний досвід політичної етики
Тема 13. Зарубіжний досвід парламентської етики
Тема 14. Етика міжнародних відносин
Тема 15. Мистецтво ведення політичної дискусії
Модуль 2
ІНДЗ
Модуль 3
Самостійна робота

 

  1. Обсяг навчальної дисципліни 90 годин / 3 кредити ECTS.

Аудиторних – 30

Самостійна робота – 60

 

  1. Формою підсумкового контролю є залік.
  2. Інформація про викладача: кандидат філософських наук, асистент кафедри філософських дисциплін Чабанов В. Г.
  3. Перелік основної літератури:
  4. Аболіна Т. Г., Нападиста В. Г., Рихліцька О. Д. та ін. Прикладна етика. Навч. посіб./ За наук. ред. Панченко В. І. – К.: «Центр учбової літератури», 2012. – 392 с
  5. Бакштановский В.И., Согомонов Ю.В. Введение в прикладную этику / Монография / Тюмень: НИИ прикладной этики ТюмГНГУ, 2006.
  6. Бушанський В. Естетика політичної влади: Монографія. – К.: Парапан, 2009. – 360 с.
  7. Василевська Т. Е. Особистісні виміри етики державного службовця : монографія / Т. Е. Василевська. – К. : НАДУ, 2008. – 336 с.
  8. Етнополітична культура в Україні: реалії та виклики часу. — К.: ІПіЕНД імені І.Ф. Кураса НАН України, 2010. – 431 с.- режим доступу: http://www.ipiend.gov.ua/img/monograph/file/etnopolit_129.pdf
  9. Політична етика – виклик соціально-політичної кризи // Аболіна Т.Г., Нападиста В.Г., Рихліцька О.Д та ін. Прикладна етика. Навчальний посібник / За наук. ред. Панченко В.І. – К.: «Центр учбової літератури», 2012. – С. 174 – 180.
  10. Рудакевич М. Етика державних службовців: монографія – К.: Вид-во НАДУ, 2003. – 360 с
  11. Рудакевич М.І. Етика державної служби (зарубіжний досвід): Монографія. – К.: Ультра, 2002. – 109 с.
  12. Сутор Б.Малая политическая этика // Политическая и экономическая этика. — М.: Гранд, ФАИР-пресс, 2001. – 392 с.

 

Науково-педагогічний працівник                                   В. Г.Чабанов

 

Політична психологія 4 курс

  1. Метою навчальної дисципліни: є ознайомлення студентів з основними категоріями, проблемами і теоретико-методологічними підходами сучасної психології та політичної психології зокрема у відповідності до вимог обов’язкового державного освітнього стандарту; формування у студентів загального уявлення про теоретичні і методологічні принципи наукового політико-психологічного аналізу політичних ситуацій, явищ, великих соціальних структур і політично значущих процесів; створення основ для можливого в майбутньому більш глибшого вивчення політичних психології і соціології, конкретних політологічних дисциплін і спеціальних курсів.

Дана дисципліна в межах спеціальності «Політологія» пов’язана із такими навчальними дисциплінами як: «Соціологія міжгрупової взаємодії», «Політика і особа», «Соціально-політичні студії».

  1. На основі вивчення дисципліни студент має набути таких компетентностей:
  • а) інтегральних: оволодіння базовими категоріями і обов’язковими принципами системи психологічних наук; розуміння предмету політичної психології як особливої сфери загальної і соціальної психології; осмислення того, що з позицій психології ірраціональних форм психіки і поведінки не існує; виявлення основних типів і видів психічних явищ і процесів та специфіки їх функціонування у політиці; оволодіння основними методами прикладного політико-психологічного аналізу.

б) загальних: здатність до аналізу концептуальних засад та визначення сутності і ролі політичної психології в житті людини, суспільства, окремих соціальних груп та спільнот; знання і уміння оперувати основними теоріями і поняттями у сфері психології політики; розуміння основних принципів побудови системного дослідження політико-психологічних процесів на рівні міжособистісних відносин і у великих соціальних системах; розуміння політики як сфери діяльності і наслідків соціокультурного (як формуючого психологічне середовище даного суспільства) та політико-психологічного характеру;

в) спеціальних (фахових і наукових): знати теоретичні засади політичної психології як науки ( предмет, об’єкт, основні поняття та категорії, методологічні принципи, методи та завдання); знати і вміти пояснити психологічний зміст політики; знати психологічні особливості різних політичних режимів;пояснити специфічні особливості політичної діяльності; окреслити психологічний зміст влади; розкрити зміст основних соціально-психологічних технологій в політиці; аналізувати особливості політичних уподобань різних соціальних груп і об’єднань, загальні риси політичної психології суспільства; розкрити роль соціальних груп в політиці (політичних партій, рухів, громадських політичних організацій); проводити психологічний аналіз політичного впливу на масову свідомість та масову поведінку; розкрити сутність, сфери, інститути політичної соціалізації особистості; пояснити природу політичного лідерства;вміти застосовувати соціально-психологічні методи дослідження; аналізувати та розробляти засоби соціально-психологічного впливу на формування громадської думки, установок і настроїв населення; розробляти рекомендації щодо організації пропагандистських та PR-акцій; здійснювати соціально-психологічну експертизу пропагандистських та PR-акцій; розробляти соціально-психологічні заходи по формуванню іміджу різних політичних партій, рухів, лідерів, а також громадських та інших організацій.

 

  1. Зміст навчальної дисципліни за модулями:

Модуль 1. Теоретико-методологічні засади курсу «Політична психологія»

Тема 1: Вступ до політичної психології.

Тема 2: Історія розвитку політичної психології як науки.

Тема 3: Історія розвитку вітчизняної політичної психології.

Тема 4: Психологія влади.

Тема 5: Психологічні проблеми політичної свідомості та поведінки

Модуль 2. Прикладні аспекти політичної психології

Тема 6: Психологія лідерства та масової поведінки в політиці.

Тема 7: Психологія політичної діяльності

Тема 8: Психологічні аспекти політичної культури

Тема 9: Методи дослідження політичної психології.

  1. Обсяг вивчення навчальної дисципліни:

Кількість кредитів ECTS 4. Загальна кількість годин- 120.

Лекції – 20 год. Практичні заняття -20 год. Самостійна та індивідуальна робота – 80 год.

 

  1. Форма підсумкового контролю – іспит

 

  1. Білецька Тетяна Вікторівна – кандидат соціологічних наук, доцент кафедри політології і соціології.

 

  1. Перелік основної літератури
  2. Абульханова К. А., Авцинова Г. И., Бодалев А. А., Васина Н. В., Герасимов В. Н. Политическая психология: Учеб. пособие / А.А. Деркач (общ.ред.). — М. : Академический Проект, 2001. — 860с. — (Учебное пособие для высшей школы; Gaudeamus).
  3. Білецька Т.В. Політична психологія. Навч. Посібник.- Кам’янець-Подільський: Видавець ПП Зволейко Д.Г., 2014.- 232 с.
  4. Головатий Микола Федорович. Політична психологія: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2001. — 136с.
  5. Гозман Л.Я., Шестопал Е.Б. Политическая психология. Ростов-на-Дону, Издательство „Феникс”, 1996. – 448с.
  6. Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений, обуч. по спец. “Социология”, “Психология”, “Политология” / Институт “Открытое общество”. — 2.изд., испр. и доп. — М.: Новая шк., 1996. — 352с.
  7. Кудіна В.В., Позняк Д.В. Політична психологія: Навчальний посібник для студентів спеціальності „Психологія та англійська мова”. – К.: КСУ, 2002. – 97 с. – Укр., англ.
  8. Ольшанский Д.В. Основы политической психологии. – Екатеринбург: Деловая книга, 2001. – 496с.
  9. Політична психологія: Конспект лекцій до навчального модуля / Українська Академія держ. управління при Президентові України / М.М. Логунова (уклад.). — К. : УАДУ, 2002. — 64с.
  10. Юрьев А.И. Введение в политическую психологию. – СПб.: Издательство С.-Петербургского ун-та, 1992. – 232с.

Науково-педагогічний працівник                                             Білецька Т.В.

 

Історія і теорія демократії 4 курс

 

  1. Метою дисципліни «Історія і теорія демократії» є: ознайомлення студентів з особливостями історичних форм демократії, її інститутів, виявлення суті, принципів, цінностей та ознак демократії, процесу становлення демократії як в сучасному світі так і в Україні, а також проблемами переходів від авторитаризму до демократії.

                 Методика вивчення дисципліни передбачає врахування взаємозв’язків основних тем курсу з поняттями, термінами і категоріями таких дисциплін, як загальна теорія політики, громадянське суспільство, політичні інститути і процеси та інші курси у процесі вивчення яких студенти могли отримати теоретичні поняття про демократію.

 

На основі вивчення дисципліни студент має набути таких компетентностей:

а) інтегральних: розуміння перспектив розвитку та загроз сучасної демократії; здатність аналізувати тенденції розвитку громадянського суспільства в умовах сучасних демократичних режимів та в Україні, зокрема; здатність співвідносити права та відповідальність громадянина, національні та міжнародні механізми захисту прав і свобод людини, принципи діяльності правозахисних організацій тощо.

б) загальних: грамотно висловлювати власну політичну позицію у різних формах політичної участі; ефективно протистояти політичним маніпуляціям та зловживанням влади з боку інших осіб; здатність приймати обґрунтовані рішення; можливість виявляти ініціативу та забезпечувати якість виконаної роботи; вміння вести переговори; здатність до аналітичного мислення.

в) спеціальних (фахових і наукових): здатність усвідомлювати свої права, свободи і обов’язки, відстоювати принципи громадянського суспільства й правової держави; здатність аналізувати доцільність існуючих демократичних інститутів; сприяти утвердженню демократичних принципів у сучасному українському суспільстві; здійснювати коректний аналіз та оцінку міри демократичності документів, рішень, дій різних політичних акторів за допомогою низки емпіричних методів;

Сфера реалізації здобутих компетентностей під час працевлаштування.

 

  1. Зміст навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1

Теоретико-методологічні засади демократії

Тема 1. Демократія як принцип організації суспільства

Етимологічні визначення демократії. Ознаки демократії. Виникнення та зміст демократії. Принципи демократії: принцип поділу влад, принцип рівності, принцип плюралізму, принцип виборності, гласності, принцип більшості, принцип незалежного контролю. Критерії та цінності демократії (громадянство і громадянськість, Конституція та конституціоналізм, свобода совісті, свобода слова, громадська думка, людська гідність, моральна автономія, громадська асоціація, соціальний порядок). Закономірності розвитку форм демократії. Особливості демократії різних історичних епох. Особливості сучасної демократії. Економічні передумови демократії. Соціальні передумови демократії. Пастки, загрози, межі демократії.

 

Тема 2. Історичні етапи зародження та розвитку демократії

Зародження демократії в Стародавній Греції. Афінська демократія. Народні збори (Еклесія). Рада п’ятисот. Народний суд – Геліея. Остракізм. Хіротонія. Зародження демократії в Стародавньому Римі. Ціцерон про державу як здобуток народу.

Розвиток демократичних ідей в добу Середньовіччя. Єретики про демократичні ідеї. Марсилій Падуанський про людський закон.

Про особливості ідей демократії в епоху Відродження. Погляди Макіавеллі на свободу, що є основою міцності держави. Ж. Боден та його погляди на особливості демократичного управління. Томмазо Кампанелло про три принципи управління державою.

Розвиток ідей демократії та республіканізму в Новий час. Погляди на ідею суспільного договору Т. Гоббса, Дж. Локка, Б. Спінози. Недоліки та суперечності демократії за Г.Гроцієм.

Погляди теоретика демократії епохи Просвітництва Шарля Луї Монтеск’є. Ж.Ж.Руссо про принципи рівності та свободу.

Демократія в США. Роль Конституції США. Т. Джефферсон про демократію як реальний факт політичного життя та особливості демократичного суспільства. Критика Т. Пейна про пряму форму демократії. Д. Дьюї про такі особливості демократії як політична пасивність, апатія та зневіра. А. Фергюсон про можливості перетворення демократії на безладдя. Ідея особистої свободи індивіда як фундаменту демократії.

 

Тема 3. Демократичні елементи в українській політичній думці

Політична спадщина Київської Русі. Прояви демократизму в часи Київській Русі. “Руська Правда” Ярослава Мудрого,  “Слово про закон і благодать” митро­полита Іларіона, “Повчання дітям” Володимира Мономаха, “Повість минулих літ” Нестора, “Слово о полку Ігоревім”.

Демократична традиція в литовсько-польську добу. Особливості полемічної (X. Філалет, І. Вишенський, В. Суразький та ін.) та культурно-освітньої (С. та Л. Зизанії, Ю. Рогатинець, К.-Т. Ставровецький) діяльності у другій половині XVI – на поч. XVII ст. Погляди С. Роксолана-Оріховського. Демократичні традиції козацько-гетьманської доби. Діяльність Б. Хмельницького та його при­бічників. Суспільно-політична концепція укра­їнських просвітників XVIII ст. Я. Козельського, С. Десницького, П. Лодія, В. Каразіна.

Проблеми демократії в українській суспільній думці XIX ст. Ідеологія Кирило-Мефодіївського братства. Ідеї громадівської демократії І. Франка, М. Драгоманов.

Розвиток демократичних ідеї на початку XX століття. Консервативно-державницький напрям В. Липинського

Розвиток демократичної традиції українського народу в радянський період. Погляди І. Лисяка-Рудницького на розвиток демокра­тичної традиції. Актуальні проблеми розвитку демократії в Україні.

Тема 4. Особливості посткомуністичної трансформації

Ілюзії та реалії переходу від комуністичних режимів до демократії. Поняття “подвійність трансформації”. Ідея “почет вірного переходу” Т. Кузьо. Порівняльна характеристика демократичних переходів від пост авторитарної до посткомуністичної трансформації. Фази посткомуністичної трансформації за З. Бжезінським. Політична та економічна мета трансформації.

Демократичний перехід в Україні: здобутки, проблеми. Показники процесу демократизації в Україні за оцінкою Дому свободи. Основні чинники демократичного переходу в Україні. Особливості процесів лібералізації та демократизації в Україні. Три стадії демократичного переходу України. Ідея “безплідного плюралізму” американського політолога Т. Каротерса. Кризи і конфлікти в українському переході до демократії. Роль “помаранчевої революції” в подальшій кристалізації демократичних інститутів і процедур. Роль української політичної еліти в демократичному переході.

 

Тема 5. Сучасний процес демократизації та його особливості

Поширення демократії в сучасному світі. Глобальна демократизація. Поняття демократичного переходу (транзиту). Підходи до процесу демократизації: модернізаційний, структурний, транзитологічний підходи. Хвилі поширення демократії. Зміст і особливості третьої хвилі демократизації. Типологія переходів за Дональдом Шейром. Модель демократичного переходу Д. Растоу.

Чинники, моделі, стадії демократичних переходів. Фази переходу до демократії: підготовча фаза, фаза прийняття рішень, фаза звикання. Лібералізація, демократизація, ресоціалізація. Теорія консолідованої демократії. Класична та циклічна моделі демократизації. Інституційний дизайн, його роль та значення в умовах демократизації.

 

Тема 6. Порівняльний аналіз концепцій демократії

Розвиток теорії демократії та їх характерні риси. Демократичні основи політичного життя суспільства. Ідентитарні теорії демократії. Конкурентна теорія демократії. Ліберальна демократія: переваги та недоліки. Соціалістична теорія демократії. Поліархія Роберта Даля.

Теорії демократії в сучасній політичній науці. Теорія плюралістичної демократії. Теорія елітарної демократії. Дж. Вольф, К. Макферсон, Дж. Менсбридж про теорію партисипаторної демократії (демократія участі). Теорія “стабільної” демократії. Теорія корпоративної демократії. Теорія комп’ютерної демократії. Інтегральна технодемократії М.Бунге.

 

Змістовий модуль 2:

Інститути демократії

 

Тема 7. Громадянське суспільство – основа демократії

Поняття та структура громадянського суспільства. Історія становлення громадянського суспільства. Атрибути громадянського суспільства. Інституції та функції громадянського суспільства. Історичні моделі громадянського суспільства за Дж. Александером. Функціональні моделі громадянського суспільства. Різновиди громадянського суспільства: “демократичне”, “посередницьке” та “виборче громадянське суспільство”. Географічні моделі громадянського суспільства.

Моделі взаємодії держави та громадянського суспільства: державна модель добробуту, децентралізована модель партнерства, модель благодійництва, модель “асоціативної демократії”. Функціональні та географічні моделі громадянського суспільства. Умови формування громадянського суспільства.

Горбачовська “перебудова” та відновлення громадянського суспільства в Україні. Проблеми та чинники формування громадянського суспільства в Україні. “Помаранчева революція” як акт громадянського суспільства в Україні.

 

Тема 8. Громадська думка як інститут демократичного суспільства

Поняття і функції громадської думки. Громадська думка як суб’єкт соціального контролю. Експресивна, консультативна та директивна функції громадської думки. Особливості врахування громадської думки.  Суб’єкти громадської думки. Інституалізація громадської думки. Громадська думка як інститут контролю суспільства за владою. Взаємодія громадської думки і влади. Критерії типологізації взаємодії влади та громадської думки за Д. П. Гаврою. Підзвітність влади громадянам.

Проблема інституалізації громадської думки в Україні. Динаміка оцінок населенням своєї здатності впливати на владу. Оцінка ефективності демократичних механізмів вибору еліт та виборних інститутів влади. Розвиток громадянського суспільства як умова інституалізації громадської думки. Форми впливу громадськості на прийняття рішень інститутами влади.

 

Тема 9. Мас-медіа в демократичному суспільстві

Мас-медіа: ґенеза та сучасне трактування. Роль ЗМІ в сучасному демократичному процесі. Особливості класифікації ЗМІ та їх роль в сучасному демократичному процесі. Політичні функції та можливості політичного впливу ЗМІ на розвиток  демократії. Психологічні та соціальні ефекти впливу ЗМІ на аудиторію. Патогенні аспекти впливу мас-медіа. Парадигми вивчення впливу засобів масової інформації на політику. Модель “чарівної голки”. Модель “мінімального впливу”. Модель “кодування-декодування”. Концепція соціальної відповідальності преси. Інтернет-ЗМІ та перспективи громадянської журналістики.

 

Тема 10. Громадянська культура як умова демократії

Поняття та різновиди політичної культури. Патріархальна, підданська, активістська типи політичної культури. Типологія політичної культури за Є. Вятром. Політична субкультура, її роль та значення. Громадянська культура як різновид політичної участі. Громадянськість та громадянська компетентність. Форми громадянської участі. Громадські дорадчі комітети; громадські слухання; громадянська просвіта; консультації; круглі столи; опитування громадської думки; організація громади; соціальний моніторинг; створення коаліцій.

Культура електоральної участі. Фундаментальні та специфічні фактори електоральної культури. Типи електоральної культури. Протестна участь. Перспективи становлення діалогових форм участі. Демократична політична культура в Україні.

 

Тема 11. Права людини в демократичному суспільстві

Природа прав людини. Еволюція поняття прав людини. Класифікація прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини. Перше покоління прав людини – невідчужувані особисті (громадянські) і політичні права. Друге покоління прав людини – поглиблення особистих (громадянських) і розвиток соціально-економічних і культурних прав (право на працю, відпочинок, соціальне забезпечення, медичну допомогу та ін.). Третє покоління прав людини – солідарні (колективні) права.

Основні права людини і громадянина: особисті (громадянські) права,  політичні права, економічні, соціальні, культурні, екологічні права людини та громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини. Система основних прав і свобод людини і громадянина. Система обов’язків людини і громадянина в демократичній державі. Юридичний обов’язок. Методи та механізми захисту прав і свобод людини. Механізм реалізації. Механізм охорони. Механізм захисту. Форми правого захисту та їх особливості.

Тема 12. Інститути демократії

Суть політичного інституту та форми його прояву. Класифікація інститутів демократії. Інститути прямої та представницької демократії. Поняття виборів, референдуму, плебісциту.

Виконавча влада в демократичних суспільствах. Поняття, загальна організація і функції виконавчої влади. Порівняльна характеристика моделей виконавчої влади. Континентальна та англо-американська моделі складу уряду.

Призначення, функції та структура законодавчої влади. Способи формування парламентів. Моделі організації й роботи законодавчої влади в розвинених демократіях. Депутатський імунітет та індемнітет.

Судова влада в демократичній державі: принципи функціонування. Англо-американська та германо-романська моделі судових систем. Церковні, мирові, народні та громадські суди. Дворівнева, трьохрівнева та чотирьохрівнева судові системи.

 

Тема 13. Вибори в демократичному суспільстві

Вибори в найдавніші часи. Рада чотирьохсот. Козацька Генеральна рада. Іспанські кортеси. Генеральні штати. Політичні вибори в сучасну добу. Вибори у європейських країнах.

Вибори як інститут демократії. Значення виборів у різних політичних системах. Вибори у ліберально-демократичних системах. Конкурентні вибори. Вибори в тоталітарних системах. Вибори в авторитарних системах.

Вибори як демократичний механізм формування і оновлення влади. Типи політичних виборів та їх функції. Виборчі цензи та привілеї.

Виборчі системи та їх особливості. Типи виборчих систем та їх вплив на демократичність виборів. Стадії виборчого процесу. Виборчі технології. Критерії оцінки виборчої кампанії. Сучасні проблеми демократичності виборів.

Проблеми становлення виборчої системи в Україні. Проблеми порушення виборчого законодавства і фальсифікації виборів. “Адміністративний ресурс”. Вплив виборчої системи на розвиток партійної системи та характер і ефективність представництва різних соціальних інтересів.

 

Тема 14. Політичні партії в системі демократії

Сутність та історія розвитку політичних партій. Роль політичних партій у становленні та забезпеченні демократії. Функції та ознаки партій у системі представницької демократії та законотворення. Роль партій у репрезентації інтересів громадян та їх електоральна підтримка. Мета діяльності політичної партії. Класифікація політичних партій. Партії як носії різних ідеологій. Роль партій за умов консервативної, ліберальної, соціал-демократичної і комуністичної ідеологій.

Поняття партійних систем та їх типологія. Однопартійна, “уявна” багатопартійність, біпартизм, система “двох з половиною партій”, багатопартійна система.

Виникнення політичних партій та становлення демократії в Україні. Проблеми формування партійної системи в Україні. Політична опозиція в Україні. Партійно-ідеологічний спектр в Україні.

Тема 15. Демократизм системи врядування

Політична система та громадське урядування. Проблеми вибору форми державного правління. Глава держави в політичній системі сучасних демократій. Проблеми президентської влади в суспільствах, що трансформуються. Природа і функції законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.

Демократизація та децентралізація влади в державі. Демократизм місцевого самоврядування; місцева автономія. Поняття та основні концепції місцевого самоврядування.

Регіональна політика і регіональний розвиток як важливий аспект децентралізації. Регіон у сучасному розумінні.

Проблеми розвитку територіальних громад, місцевої демократії та культури самоврядування в Україні.

Тема 16. Демократія в глобальному контексті

Поняття глобалізації. Чинники та особливості глобалізації. Інтерпретації та оцінки феномену глобалізації провідними вченими західних країн. Френсіс Фукуяма про ланцюг лінійної залежності: глобалізація – ліберальна демократія і ринок – соціальний прогрес – поліпшення становища людей. Збігнев Бжезінський про глобальний успіх ідеї демократії.

Актори процесу глобалізації. Мережа фінансово-економічних гравців на глобальних ринках – “Електронне Стадо”. Роль та значення національної безпеки у процесі глобалізації. Роль держави у глобалізованому світі.

Наслідки та політичні впливи глобалізації. Суперечності і виклики процесу глобалізації. Антиглобалізм. Глокалізація. Функції і міжнародна роль національної держави в епоху глобалізації.

Глобалізація, національна держава і демократія. Україна в глобалізованому світі. Модель євроінтеграції України: успіх чи провал?

 

  1. Обсяг навчальної дисципліни 120 годин / 4 кредити ECTS.

Аудиторних – 40

Самостійна робота – 80

  1. Форма семестрового контролю – іспит.

 

  1. Інформація про викладача: Віннічук Ольга Василівна – кандидат політичних наук, доцент.
  2. Перелік основної літератури:
  3. Баранов Н. А. Трансформации современной демократии / Н. А. Баранов. – СПб.: БГТУ, 2006. – 316 с.
  4. Бегунов Ю. К. 13 теорий демократии / Ю. К. Бегунов, А. В. Лукашев – СПб., 2002. – 240 с.
  5. Віннічук О. В. Історія і теорія демократії : навчальний посібник / О. В. Віннічук. – Кам’янець-Подільський : Рута, 2015. – 155 с.
  6. Гьофе Г. Демократія в епоху глобалізації / Г. Гьофе. – К.: ППС, 2007. – 425 с.
  7. Даль Р. О демократии / Р. Даль. – М.: Аспект-Пресс, 2000. – 208 с.
  8. Демократія. Антологія. / Упорядник О. Проценко. – К.: “Смолоскип”, 2005. – 1104 c.
  9. Ильин М.В. Демократия и демократизация / М. В. Ильин, А. Ю.Мельвиль, Ю. Е. Федоров // Полис. – 1996. – №5. – С. 146-162.
  10. Ковлер А. И. Кризис демократии? Демократия на рубеже XXI века. / А. И. Ковлер. – М., 1997. – 102 с.
  11. О’Доннелл Г. Делегативная демократия / Г. О’Доннелл // Пределы власти. – 1994. – №2-3. – Режим доступа: http://old.russ.ru/antolog/predely/2-3/dem01.htm
  12. Основи демократії : навчальний посібник / за ред. А. Колодій. – К.: Ай-Бі, 2002. – 421 с.
  13. Основи демократії : Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За заг. ред. А. Ф. Колодій. Третє видання, оновлене і доповнене – Львів: Астролябія, 2009. – 832 с.

Науково-педагогічний працівник                                                   О. В.Віннічук

 

ГЕОПОЛІТИКА 4 курс

  1. Метою вивчення навчальної дисципліни «Геополітика» є глибоке усвідомлення студентами теоретичних основ цієї дисципліни, сутності геополітичних процесів у сучасному світі, особливостей геостратегії провідних держав світу, а також української геополітики; ознайомлення студентів із теоретичними положеннями класичної й модерної геополітики та їх практичними висновками й наслідками; розкриття постмодерних засад сучасної геополітики; аналіз геополітичних аспектів становлення незалежної України та головних напрямів української геостратегії; формування у студентів вміння аналізувати сучасні геополітичні теорії з огляду на реалії багатополюсного світу та особливості геополітичної ситуації України.

Саме геополітика є тією науковою дисципліною, яка у взаємодії з іншими науками («Зовнішня політика України», «Теорія і політологія міжнародних відносин», «Світовий політичний процес») має аналізувати розвиток політичної організації світу, просторові аспекти взаємодії між державами, роль на світовій арені недержавних/позасистемних політичних акторів/гравців, виявляти основні тенденції геопросторового розвитку світових політичних процесів.

  1. Дана дисципліна дає можливість: аналізувати основні етапи та закономірності історичного розвитку суспільства для формування громадянської позиції; використовувати отриманні знання в різних сферах життєдіяльності; формує навики критичного аналізу, узагальнення та систематизації інформації необхідних для досягнення професійних цілей; характеризувати та оцінювати окремі політичні події і процеси, зазначаючи основні тенденції та закономірності розвитку політичної системи тощо.

Здобуті компетенції можна зреалізувати в роботі  політичних і громадських організацій, державних органів влади, прес-центрів, наукових закладах, закладах освіти  (політичний експерт, оглядач, теоретик, спічрайтер, іміджмейкер, викладач тощо).

 

3.Зміст навчальної дисципліни за модулями та темами

Теми Лекції Семінари Самостійна

робота

Модуль І
Змістовний модуль 1. Теоретичні основи геополітики 14 10 35
Визначення, етапи становлення та основні категорії геополітики 2 2 5
Основні ідеї та представники класичної геополітики 2 5
Німецька геополітична школа 2 2 5
Геополітична концепція євразійства 2 2 5
Неоєвразійство та сучасна геостратегія Росії 2 2 5
Геополітичні пріоритети атлантизму 2 2 5
Історична ретроспектива української геополітики: основні ідеї та представники 2 5
Змістовний модуль 2. Геополітика в сучасному світі 10 6 45
Сучасні геополітичні концепції 2 10
Гекополітичний імператив асиметрій глобального розвитку 2 5
Синергетична парадигма геополітичного протиборства в епоху постмодерна 2 5
Розвиток сучасної  світової геополітичної ситуації 2 10
Україна в геополітичній стратегії світового співтовариства 2 2 10
Геополітичні інтереси та національна безпека України 2 2 5
Всього: 24 16 80

 

4.Обсяг навчальної дисципліни

Структура навчальної дисципліни К-ть
1 Кредит за ЕСSТ 4
2 Змістові модулі 2
3 Всього годин:

аудиторні

заудиторні

120

40

80

4 Види теоретичної і практичної підготовки:

лекції,

семінарські заняття,

самостійна робота

 

24

16

80

 

5.Форма підсумкового контролю – залік

6.Ігнатьєва Тетяна Володимирівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри політології і соціології

7.Перелік основної літератури:

 

1.     Дністрянський М. С. Геополітика : навч. посіб. / М. С. Дністрянський; МОНМС України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2011. – 434 c.

  1. Дністрянський М. Геополітичні доктрини і підходи: критичний аналіз методології / М. Дністрянський. – Львів: ЛНУ, 2003. – 111 с.

3.     Суліма Є. М. Геополітика : енциклопедія / Є. М. Суліма, М. А. Шепєлєв, І. П. Білецький, С. Й. Бобилева, І. М. Варзар; ред.: Є. М. Суліма. – К. : Знання України, 2013. – 919 c.

4.     Ігнатьєва Т. В. Геополітика України в категоріях і поняттях: минуле та сучасність : навч. посіб. [для студентів ВНЗ спец. “Політологія”, “Історія України”] / Т. В. Ігнатьєва. – Кам’янець-Подільський : К-ПНУ ім. І. Огієнка, 2015. – 111 c.

5.     Бебик В. М. Політологія для політика і громадянина. – К.: МАУП, 2004. – 424 с.

  1. Василенко И. А. Геополитика: Учеб. Пособие / И. А. Василенко. – М.: Логос, 2003. – 205 с.
  2. Геополітика: Підручник / А. І. Кудряченко, Ф. М. Рудич, В. О. Храмов. – К.: МАУП, 2004. – 296 с.
  3. Геополітика: енциклопедія: / за ред. Є.М. Суліми ; редкол.: Є.М. Суліма (голова), М.А. Шепєлєв (заст. голови), В.В. Кривошеїн та ін. – К.: Знання України, 2013. – 920 с.
  4. Геополитика«Книги перемен». Время Евразийского меридиана / В. П. Патраков. – М.-Берлин: Директ-Медиа,. 2015. – 411 с.
  5. Мадіссон В. В. Сучасна українська геополітика: Навч. Посіб / В. В. Мадісон, В. Л. Шахов. – К.: Либідь, 2003. – 176 с.
  6. Політична система України: особливості становлення, тенденції розвитку. – К.: Парламентське видавництво, 2002. – 328 с.
  7. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти / За ред. Ф. М. Рудича. — К.: МАУП, 2002. – 488 с.
  8. Філінюк А. Г. Торговельно-економічні зв’язки Правобережної України в умовах інкорпорації та геополітики Російської імперії (кінець ХVІІІ – 50-ті роки ХІХ ст.): Монографія / А. Г. Філінюк, Т. В. Ігнатьєва. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет: редакційно-видавничий відділ, 2007. – 316 с.

 

Науково-педагогічний працівник                                                  Т. В. Ігнатьєва

 


Обсуждение закрыто.